Чи чули ви класичну органну музику🎼? Слухали орган живцем чи хоча б у записі, можливо, натикалися на уривки величних творів Баха на просторах інтернету?
Якщо так, то, напевно, вам знайоме відчуття неземної, ніби ангельської музики😇. Виявляється, у цього явища навіть є власна назва: «Voix céleste» - райський голос. Бажаєте дізнатися, як створити цей цікавий музичний прийом за допомогою знань з фізики📚? Сьогодні ми з цим розберемося!
Наші постійні читачі вже знають, що звук створюють погойдування шарів повітря🌬, що поширюються у вигляді хвиль🌊. При цьому ми вже раніше розглянули ситуацію, коли ці коливання відбуваються з близькою частотою - тоді їх називають биттям. Але що буде, якщо один на одного накладуться звуки різних частот? Настав час дізнатися відповідь і на це питання!😎
Для початку візьмемо два тони, кожен з яких має свою частоту, хоча вони звучать одночасно. Співвідношення цих частот називається інтервалом.
Якщо відношення частот дорівнює 1:1, то інтервал звуть унісоном. У цьому разі хвилі ідеально накладаються одна на одну і їхній звук стає голоснішим. За відношення частот, що дорівнює 1:2, інтервал називають октавою, якщо ж воно дорівнює 2:3 - квінтою, а за відношення 3:4 - квартою. Нарешті, відношення частот 4:5 нарекли великою терцією, а 5:6 - малою.
Ви могли помітити, що ми пропустили співвідношення 1:3, не повідомивши жодного його пафосного латинського найменування🤨.
Це не випадково!🙃
Річ у тім, що ще в середні віки французький музикант Іоанн де Гарландія🎻🎹 написав трактат «Про плавну музику»📜, що став проривом у музичній справі. Адже саме у ньому він уперше створив (або, щонайменше, зв'язно виклав) майже наукову «теорію», що дає змогу формувати музичні твори, які красиво звучать, шляхом розрахунків🤓✏️🧮 частот, а не за допомогою таланту👨🏻🎨. Основними новими поняттями цього трактату стали «консонанс» та «дисонанс». Що ж це?
Якщо дуже спростити, то просто приємний та неприємний вуху набір музичних звуків.
Головне ж полягало в тім, що Гарландія зрозумів, як саме комбінувати звуки, щоб вони подобалися😍 більшості слухачів!
Ідеальний консонанс створюється за допомогою унісонів та октави: «консонанс називається ідеальним, якщо два голоси об'єднуються одночасно, і на слух відрізнити їх один від одного не представляється можливим». Крім нього Гарладнія виділив ще середній консонанс (квінти та кварти - об'єднання, яке створює ні ідеальний, ні неідеальний звук), а також неідеальний консонанс або невеликий дисонанс - великі та малі терції.
Що ж до «великого» дисонансу, то, на думку Гарландії, його якраз й створювало співвідношення частот, яке дорівнювало 1:3, що отримало назву «тритон».
Цікаво, що епоха Ренесансу, яка змінила межі дозволеного та забороненого у живописі, зберегла ідеї Гарланді щодо музики. У ній, як і раніше, не повинно було бути багато стрибків, а стрибки-дисонанси - і зовсім неможливі. Багато в чому це було пов'язано з релігійною музичною традицією, яка асоціювала консонанси з гармонією, а значить - раєм. Дисонансам же у цій логіці, очевидно, дісталося пекло🫣. Тому вважалося, що якщо дисонансів ніяк не вдається уникнути, то, відповідно до закону гармонії, необхідно обов'язково компенсувати висхідні набори звуків низхідним поступовим рухом, та навпаки.
«Усе це вельми цікаво», - можливо, скажуть наші читачі, - «але до чого тут фізика?»
Уважно прочитайте продовження цієї розповіді у нашому новому Телеграфі, щоб дізнатися відповідь!
P.S. Тепер, коли ви маєте повну версію кожного посту у Телеграфі, вам більше немає потреби зазирати до нашої сторінки у Фейсбуці. Однак ми проситимемо всіх вас все-таки робити це, щоб поставити «вподобайку» та репостнути цю ж нашу розповідь ще й там.
Пам'ятайте: ваші взаємодії з публікаціями у будь-яких соцмережах різко підвищують кількість їхніх показів іншим користувачам, тож цими діями ви робите мешканців нашої України розумнішими!
>>Click here to continue<<
