Transformers One (2024)
dir. Josh Cooley
Можливо це найкращий (анімаційний) фільм про Трансформерів сьогодні!
Так само, як анімаційна повнометражка 1986 року безперечно вплинула на всі подальші (майже) 40 років франшизи, так і Transformers One, абсолютно точно вплине на наступні десятиліття франшизи про великих роботів. І скоріше за все немає жодної випадковості в тому, що обидва мультфільми провалилися в прокаті.
Головне і, безумовно, приємне здивування від Transformers One полягає в тому, як прогресують події на екрані. Це тільки здається, що ти дивишся дурненький мультик із великою екшен сценою наприкінці. Ну... тобто так, сцена є, і роботи й справді красиво б'ються. Але водночас Transformers One досить глибоко, для мультфільму за мультимільярдною франшизою для дітей та підлітків, копає у дорослі теми. Тут і про соціальну нерівність, і про жахи державної пропаганди та рабства, щоб нижчий клас залишався неосвіченим і задоволеним своїм становищем, і про медіа-пропаганду та неможливість вплинути на своє життя...Ну і, звичайно ж, про те, як Оптимус Прайм та Мегатрон стали культовими персонажами з крутими дизайнами.
Мультфільм усе ще дуже студійний, але в правильних пропорціях. Він знає, як потішити старих фанатів франшизи (особливо якщо в них усе ще живе 9-ти річна дитина) і тих, хто нічого не знає про Трансформерів, але хоче класно провести час.
Анімаційним гікам тут теж раді! Дуже сподобалося, як реалізований анімаційний стретчінг — техніка "розтягування" персонажа або його кінцівок під час руху для створення переконливої ілюзії. Скажімо, у 2D анімації під час условного замаху рукою стретчінг може виглядати як розмиття під час руху, або невелике подовження пропорцій. Що фізично й анатомічно може бути неможливо, але в контексті анімації достовірність не порушується.
У Transformers One пішли ще далі і під час руху кінцівкі робота розтягуються МЕХАНІЧНО, через що і створюється ілюзія правдоподібного руху не тільки на рівні анімації, а ще і на рівні фізичного об'єкту всередині світу самого мультфільму. Це дуже здорово виглядає і що більше я думав про це, то більше мені було цікаво дізнатися про режисера.
Ним виявився автор Toy Story 4, який неймовірно класно розуміє, що таке іграшки і як їх можна поміщати в незвичайні ситуації. Адже роботи в Transformers One справді виглядають і відчуваються іграшковими, але з таким ступенем пропрацювання нюансів руху, що дуже хочеться думати про них, як про щось справжнє. Цікаво, що в цій франшизі вже є погляд на Трансформерів як на іграшки від Тревіса Найта в Bumblebee. І в live action це теж спрацювало.
Плюс каст явно грається зі своїми ролями і щиро отримує задоволення. Те, як наприкінці голос Кріса Гемсворта не відрізнити від Пітера Каллена, постійного актора озвучення Оптимуса Прайма, — викликає багато запитань щодо того, наскільки голос талановитого австралійця недовикористаний в озвучці.
Загалом, якщо ви шукали Revenge of the Sith у світі Трансформерів, то цей мультфільм дуже сильно на вас зачекався!
4/4
>>Click here to continue<<