https://youtu.be/zrZUw-ypMLU
Де починається божевілля? Де саме закінчується справжній світ і починається хвора фантазія запаленої психіки? З голосами тих кого вже немає, з нічними жахами, з люттю та ненависттю, з комплексом того, хто залишився живим, з почуттям абсолютної безпорадності, з тривогою, з нестерпним болем, що розриває з середини, з видіннями та мороками, з обличчями мертвих друзів у натовпі?
Де саме знаходиться та межа, яка відокремлює здоровий мозок та психіку, від з'їденого жахами, стрессом, минулими боями, втратами, страхом, сумнівами та болем – згустку непроглядної темряви в оболонці з кісток чепепу?
Я не знаю.
Мені взагалі здається, що немає жодних граней, бар'єрів, заслонів, шлюзів, блоків та дверей, окрім жаги до життя, сили волі та дисципліни. Якщо ці складові є, то щоб з тобою не сталося, як сильно б тебе не
- било
- штовхало
- стріляло
- топилао
- різало
- підривало
твоє життя (я не вірю в долю, гороскопи, богів та інше); ти збереш себе з тих шматків, які залишилися, обтрусишся, сплюнеш кров, витреш соплі, розправиш плечі і зробиш крок вперед, а потім ще один, і ще, і ще - до нового життя.
Точно знаю одне – за свій вік я прожив не одне життя. Виходив сухим з води, холодним з вогню і відносно цілим з "м'ясорубок". Біль і кров, контузії та переломи, тріщини та заперешкодні травми, ампутації та струси не зламали і не зруйнували мене! Навпаки, зробили мене трохи міцнішим, спритнішим, досвідченішим, хитрішим, небезпечнішим в кінці-кінців...
Живіть і насолоджуйтесь цим життям, бо іншого в нас немає і не буде.
Американський піхотинець
>>Click here to continue<<