Цікаво читати звіти, що надсилали спостерігачі від різних країн, щодо ідей які панують на українському терені. Саме в них можна осягнути глибину прірви між сучасними українськими правими та генерацією першої половини 20 століття. Це сьогодні можна почути від молоді, яка чомусь себе називає націоналістичною, що вона «мріє жити за кордоном»; «вважає українців невдахами, яким немає чим пишатись». А 82 роки тому, незважаючи на те що Україна була поділена між п’ятьма державами, молодь пишалась своїм походженням, фанатично вірила у величне майбутнє і була готова платити найвищу ціну для його здобуття.
Далі наведемо частину з доповіді урядовця 3 Райху доктора Роберта Новака, про його поїздку до Словаччини і Карпатської Україні в січні-лютому 1939 року.
... Почуття цих емігрантів, які пережили 6 років війни і 18 років вигнання, які втратили на своїй батьківщині все, більш ніж зрозумілі і до них не можна ставитися без симпатії.
Український націоналізм взагалі наповнений безмежним оптимізмом - він не знає труднощів і перешкод. … Цей націоналізм дуже войовничий і агресивний! У будь-якому українцеві живе свідомість приналежності до великого народу. «Нас 45 мільйонів», «нас 48 мільйонів» - жоден українець не забуває згадати про це. Він відчуває себе вищим від усіх своїх сусідів у всіх відносинах, у тому числі в культурному та військовому. Росіянин стоїть набагато нижче від нього, великі люди, яких дала Росія, в більшості своїй не справжні росіяни - багато хто з них українського походження. Поляки - народ, який потрапив в Європу випадкову - вони взагалі відносяться до Азії. Румунія - держава, створене кон'юнктурою, її виникнення та існування - лише примха долі, як противників румунів не можна сприймати серйозно. Угорці - смертельні вороги українців, але з ними буде легко розібратись.
Цей народ, у якого сторіччями не було власної держави (якщо не брати до уваги епізод під час війни) і який сьогодні поділений між п'ятьма країнами, має таку самосвідомість, ніби вже сьогодні є великою державою. З цим психологічним фактором необхідно рахуватися. ...
Кожен освічений українець дуже добре знає історію свого народу. «Нас 45 (або 48) мільйонів, у нас сила, ми будемо грати важливу роль в Європі». Так як Україна володіє частиною чорноморського узбережжя, вона встановить безпосередній контакт і з великими морськими державами (наприклад з Британією). «Область донських козаків створить з нами федеративний союз, як і область кубанських козаків. Це федеративна держава буде на сході мати вихід до Каспійського моря.» Білоруси на півночі теж симпатизують Україні, вони теж приєднаються до цієї федерації. …
Про словаків українці говорять погано з двох причин. По-перше, тому що словацький уряд виступає проти українських побажань щодо перегляду кордонів (передача населених українцями районів Східної Словаччини), а також за перепис населення від 31.12.1938, який занизив кількість проживаючих в Словаччині українців до 100000. «Про що ці словаки взагалі думають? Сміховинно малий народець в мільйон з невеликим душ – взагалі найменший слов'янський народ. Одного разу вони потраплять в залежність від нас! (Залежність словаків від українців означає кінець словаків як самостійного народу)» . Те ж йдеться і про чехів.
На фото маніфестація українців на честь виборів до Сойму Карпатської України, 12.02.1939.
>>Click here to continue<<
