відмовлятись від ідей
це супер сила, якою я ще не сильно володію, але завжди надихаюсь, як мої колежки легко залишають те, що не має в собі енергії чи не на часі, або просто потрібно змінити плани заради чогось важливішого.
не знати
здебільшого я зрозуміла, що не знаю.
не знаю правильної теорії. не знала про Байрона Шарпа та CEP (п’ять разів переписувала розсилку на цю тему). і через це більшість часу я страждаю об думку «зараз я скажу щось не те».
найцінніше — перетворити своє не знаю у цікавість.
не боятись казати «щось не те»
бути smarter person in the room стало взагалі не про мене. ця думка мене дуже гальмувала. я втратила зв’язок з собою на декілька місяців, коли зрозуміла, що багато чого не знаю.
але казати — важливо. в РУУУШі тебе почують.
ко-кріейтити
найцікавіше, і напевно, те, чому я ще тільки починаю володіти, — запрошувати до співпраці.
важко було більше, ніж 4 роки брати основну роботу «додому» і повертатись вже з результат, а потім в один день змінити парадигму — стати team player.
«Неможливо кожного разу плюватись стратегіями, ми так працюємо. Кокріейшн — це наш формат», — сказала колежка Оля.
не перестрибувати етапи
ті, що зазвичай важливі, але не мають такого вау-ефекту або результату одразу.
і для мене РУУУШ за відчуття саме той непропрацьований етап, який потрібно вдумливо прожити.
працювати з ефективністю
останній час все, що я робила, було направлено на поліпшення власної ефективності — адже довше я просто не маю можливості, а на меншу якість — не можу погодитись.
це головна точка росту.
>>Click here to continue<<