Політичний маркетинг досі мені дуже цікавий. Особливо коли бачу, скільки трюків використовують лідери, щоб переконувати і посилювати свою владу. Один із неочевидних — парфуми. Аромати вважають найдавнішим інструментом впливу, яким століттями користувалися імператори та королі. Вони можуть підкреслювати силу, статус, викликати симпатію або приховувати слабкості. Тому в багатьох світових лідерів є цілі парфумерні стратегії.
> Ось коротка вижимка з лонгріду Dazed — How politicians use perfume to assert power про деякі з них:
Щоб показати свою владу, Еммануель Макрон наслідує Людовіка XVI, щедро обливаючись розпіареним Dior Sauvage. Так він “позначає територію” і заявляє про свою присутність довжелезним шлейфом. Обрав він цей аромат не через скандальну репутацію, а з бізнес-міркувань. Французький уряд має тісні зв’язки з фешн-гігантом LVMH (до якого входить і Dior), який постійно інвестує в культуру країни. Принц Вільям і британські політики теж використовують парфуми від своїх лейблів — Penhaligon’s і Creed. І майже завжди обирають консервативну класику, щоб підкреслити аристократичність та освіченість. Американці люблять грати на ностальгії, патріотизмі та продавати мрії. Тому популізм Трампа не обмежується лише кепкою Make America Great Again. У нього є своя лінійка парфумів із нотами “великої перемоги” в золотих флаконах на честь його перемоги на президентських виборах.
У більшості випадків парфуми це не про смак, а про бажаний ефект від них. Шкода, що українських топчиновників про таке питають рідше, ніж про корупційні скандали. Цікаво дізнатися, чим пахне сучасна українська політика.
Посилання
TONYTALKS • NEWBORN K
>>Click here to continue<<
