Вони усували злі чари, допомагали у побутових справах, відганяли нечисту силу, лікували потойбічні хвороби («вроки», «подвій», тощо).
Якщо освічені церковники боролися або ж осуджували інститут знахарства, то сільські священники терпимо відносилися до знахарів, ба більше — часто зверталися до них за допомогою.
Цілителі користувалися повагою у суспільстві. Їх старалися задобрити грошима, або, як мінімум, не злити. Така ситуація спостерігалася у всіх регіонах України. Для прикладу, приведемо кілька цитат, зібраних під час етнографічних експедицій:
Гуцульщина: Ворожки й ворожбити мають великий почот, їх поради шукають при будь-яких бідах і складних ситуаціях.
Слобожанщина: В разных селах встречаются старики и старухи, которые слывут колдунами и знахарька-мы. Иные гордятся и пользуются такой славой. Их побаиваются, им платят за советы.
Наддніпрянщина: За свои чрезвычайные таинственные знания они пользуются большим уважением.
Джерела в першому коментарі.
Дякуємо за пост нашим друзям - історичному каналу Кліо. Підписуйтесь, там теж багато цікавого.
>>Click here to continue<<