Багато хто з наших бідних братів і сестер черпає свої уявлення за мистецтво й завдання, які ставили перед собою великі митці Ренесансу, з писань нео-маніхейських теоретиків ХІХ – ХХ ст. Для них, скажімо, Ренесанс – це гуманізм. Відповідно, митці Ренесансу мали б протиставляти себе церковним богоцентричним уявленням.

Нинішній аматор буває неприємно вражений, коли відкриває для себе, що Мікеланджело Буонаротті не мислив ні як Фрідріх Енгельс, ні як Ден Браун, що попри весь свій ґламурний неоплатонізм він щиро вірив у Бога, що топ-менеджерами Ренесансу були римські папи, що фра Анжеліко був настоятелям домініканського монастиря, а фра Бартоломео – домініканським ченцем (саме цей орден завідував інквізицією), що еталонний гуманіст Еразм був добрим католиком й палко підтримував Ватикан у його боротьбі з єресями, що для Вазарі Відродження (він і вигадав цей термін) починається з середини тринадцятого століття (саме тоді, коли церква, через Хрестовий похід проти катарів, восторжествувала над маніхеями – пращурами теоретиків гуманізму).

Вазарі й гадки не мав протиставляти гуманізм теології, він Відродження протиставляв варварству.

Студіа гуманітатіс ренесансних аматорів класичної філології не має жодної подібності до гуманізму богоборців новітнього часу.
Дарвін та Маркс у центр усього ставили людину, мотивуючи це тим, що людина – це тварина. Натомість, Петрарка та Еразм у центр ставили Бога, бо людина – образ і подоба Бога.
Полеміка між ренесансними гуманістами (які часом були кращими католиками, ніж деякі єпископи) та єпископами (більшість яких були гуманістами) стосувалася не догматів, але латинської лексики та граматики. Це була внутрішньоцерковна боротьба класичної латини проти вульгати.

Екстремістом гуманізму був папа Лев Х, який, кажуть, відмовлявся слухати послання Апостола Павла, щоб не псувати свою класичну латину. Європейський живопис піднісся на небачену висоту, бо схопився за найвищу тему – за Небо. Інші теми були другорядні й несамостійні. Відтоді, як він покинув теологічне завдання, припинив змальовувати Царство та знайшов собі безліч інших завдань, він занепав і вмер.

Дмитро Корчинський

Багато хто з наших бідних братів і сестер черпає свої уявлення за мистецтво й завдання, які ставили перед собою великі митці Ренесансу, з писань нео-маніхейських теоретиків ХІХ – ХХ ст. Для них, скажімо, Ренесанс – це гуманізм. Відповідно, митці Ренесансу мали б протиставляти себе церковним богоцентричним уявленням.

Нинішній аматор буває неприємно вражений, коли відкриває для себе, що Мікеланджело Буонаротті не мислив ні як Фрідріх Енгельс, ні як Ден Браун, що попри весь свій ґламурний неоплатонізм він щиро вірив у Бога, що топ-менеджерами Ренесансу були римські папи, що фра Анжеліко був настоятелям домініканського монастиря, а фра Бартоломео – домініканським ченцем (саме цей орден завідував інквізицією), що еталонний гуманіст Еразм був добрим католиком й палко підтримував Ватикан у його боротьбі з єресями, що для Вазарі Відродження (він і вигадав цей термін) починається з середини тринадцятого століття (саме тоді, коли церква, через Хрестовий похід проти катарів, восторжествувала над маніхеями – пращурами теоретиків гуманізму).

Вазарі й гадки не мав протиставляти гуманізм теології, він Відродження протиставляв варварству.

Студіа гуманітатіс ренесансних аматорів класичної філології не має жодної подібності до гуманізму богоборців новітнього часу.
Дарвін та Маркс у центр усього ставили людину, мотивуючи це тим, що людина – це тварина. Натомість, Петрарка та Еразм у центр ставили Бога, бо людина – образ і подоба Бога.
Полеміка між ренесансними гуманістами (які часом були кращими католиками, ніж деякі єпископи) та єпископами (більшість яких були гуманістами) стосувалася не догматів, але латинської лексики та граматики. Це була внутрішньоцерковна боротьба класичної латини проти вульгати.

Екстремістом гуманізму був папа Лев Х, який, кажуть, відмовлявся слухати послання Апостола Павла, щоб не псувати свою класичну латину. Європейський живопис піднісся на небачену висоту, бо схопився за найвищу тему – за Небо. Інші теми були другорядні й несамостійні. Відтоді, як він покинув теологічне завдання, припинив змальовувати Царство та знайшов собі безліч інших завдань, він занепав і вмер.

hottg.com/korchynskiy/7762

8.0K viewsMar 28 at 12:24