В глухому куті (продовження)
Як ми вже писали, криза сучасної поп-музики безпосередньо пов'язана з масовим використанням комп'ютерних технологій у створенні та виробництві музичного контенту. Якщо комп'ютерні технології пропонують готові рішення, навіщо винаходити велосипед? Як доводилося його винаходити тим же The Beatles, які змушені були записувати свої шедеври на примітивні чотиридорожкові магнітофони.
Тут доречна аналогія з використанням CGI у кіновиробництві. Поки візуальні ефекти створювалися штучним способом, у вигляді моделей, гриму та оптичних фокусів, кожен художник таких ефектів прагнув здивувати кіноглядача чимось небаченим раніше. У той час, як комп'ютерні технології пропонують готові алгоритми.
Саме тому ми маємо у прокаті низку блокбастерів із однаковими візуальними ефектами. А по радіо – потік пісень, які не відрізняються одна від іншої за композицією, аранжуванням та стилем виконання. З музикою справи ще гірші, ніж із кіно, тому що технології для створення аудіо в домашніх умовах набагато доступніші.
Аудіо-редактори працюють із бібліотеками звуків, які містять величезну кількість готових музичних фрагментів, за допомогою яких створюється музичний трек. Системи штучного інтелекту так само створюють музичний матеріал на базі вже записаної музики.
За дивною іронією, одним із перших таких треків стала композиція «Daddy's Car», створена у 2016 році нейромережею Flow Machines «за мотивами» The Beatles. Алгоритм проаналізував близько 45 пісень з каталогу групи та створив нову мелодію в стилі «ліверпульської четвірки».
Жарт, що називається, вийшов вдалим. Але минуло якихось сім років, і стало вже не до жартів, коли навесні цього року соціальні мережі, як пишуть у новинах, розірвав трек Heart On My Sleeve, також створений за допомогою нейромережі, але вже принципово нового покоління.
>>Click here to continue<<