Останнім часом, ті хто хоч трохи цікавиться митною тематикою, мають змогу побачити просто таки дивовижні речі, які творяться в Держмитслужбі. В умовах повного безвладдя та на фоні гучних подій, що відбуваються в країні (місцеві вибори, епідемія covid-19 тощо) на поверхню повилазило таке, що визиває заздрість навіть у найзапекліших контрабандистів минулого. Так, 23 жовтня було звільнено з займаної посади в.о. начальника Галицької митниці Володимира Цабака, який за короткий час вже почав наводити порядок на митниці. Вже 26 жовтня надійшов наказ Держмитслужби про надання права підпису фінансових документів на Галицькій митниці Скоромному Ярославу – заступнику начальника митниці. І усім одразу стало зрозуміло, що ні про яке покращення мова не піде, оскільки цей персонаж дуже широко відомий у середовищі контрабандистів, а його апетити та амбіції вражають своєю безмежністю. 30 жовтня він був призначений виконуючим обов’язки начальника Галицької митниці. Наказ про призначення підписав виконуючий обов’язки Голови Держмитслужби Євгеній Єнтіс. Ярослав Скоромний – єдина дитина відомої у Вінницькому регіоні людини, необмежений в коштах та у можливостях. У митній системі з 2017 року і одразу на посаді заступника начальника митниці. До того працював у прокуратурі Вінницької області, але хабарів мабуть носили мало – а апетити в нього дуже великі. Тому, як у казці про золоту рибку – раз, і за одну ніч перетворився на заступника керівника однієї з найпотужніших митниць країни, яка об’єднує в собі Львівську, Тернопільську та Івано-Франківську області. Виникає питання, а чому йому не знайшлося місця у Вінницькій митниці? І відповідь дуже проста – там малі об’єми для такого видатного спеціаліста-митника, мало носять хабарів. Але і цього «вінницькому когуту», як його прозвали на Львівщині, було замало. Тоді, трохи освоївшись та зрозумівши що і де погано лежить, він доклав чимало зусиль для того, щоб перед ним відчинились двері кабінетів деяких дуже високих державних сановників. Звичайно, не задарма. І саме це дало йому можливість миттєво зорієнтуватися, та призначатись виконуючим обов’язки начальника Галицької митниці – після звільнення Цабака. Звичайно ж, надавши своїм покровителям певні гарантії про наступне суттєве покращення їхнього особистого матеріального становища. Звичайно, думки нового керівника митниці були аж ніяк не про захист Державних інтересів – а якраз про те, як запровадити на підпорядкованій митниці якомога більше корупційних «схем» та розширити їх для отримання все більшої і більшої суми хабарів. Тому, одним з перших наказів Скоромного було призначення на Галицьку митницю цілого ряду сумнівних типів, які перебували поза штатом в очікуванні свого звільнення після ліквідації ДФС. Ці персонажі неодноразово заплямовували свою репутацію корупційними скандалами, та їх не наважувався перевести в митницю навіть його попередник Цабак. Ключову роль у своїх наполеонівських планах Скоромний відвів Володимиру Качмарському, з яким його давно вже поєднувала невгамовна тяга до «брудних» грошей. Качмарський був призначений на посаду заступника начальника управління протидії митним правопорушенням-начальника оперативного відділу. Але головним його завданням стало контроль та збір так званої «каси» – готівкових коштів, отриманих від контрабанди та різноманітних злочинних «схем», направлених на ухилення від сплати належних платежів до Держбюджету. Качмарський зорієнтувався дуже швидко – позначився великий досвід і знання справи. На ключових місцях були розставлені довірені люди, проведені перемовини з посередниками-контрабандистами та з недоброчесними суб’єктами ЗЕД. І через митницю хлинули, небачені до того, потоки контрольованої контрабанди та сірого імпорту/експорту товарів. «Зголоднілі» Скоромний та компанія, розуміючи що таке їх щастя протримається недовго не гребують нічим і хапають так, начебто останній день живуть. Запрацювали різноманітні «схеми» по «чорній» контрабанді, по заниженню рівня митної вартості, по використанню товарів прикриття, по підміні назви та коду товару, його ваги та кількості тощо.
Останнім часом, ті хто хоч трохи цікавиться митною тематикою, мають змогу побачити просто таки дивовижні речі, які творяться в Держмитслужбі. В умовах повного безвладдя та на фоні гучних подій, що відбуваються в країні (місцеві вибори, епідемія covid-19 тощо) на поверхню повилазило таке, що визиває заздрість навіть у найзапекліших контрабандистів минулого. Так, 23 жовтня було звільнено з займаної посади в.о. начальника Галицької митниці Володимира Цабака, який за короткий час вже почав наводити порядок на митниці. Вже 26 жовтня надійшов наказ Держмитслужби про надання права підпису фінансових документів на Галицькій митниці Скоромному Ярославу – заступнику начальника митниці. І усім одразу стало зрозуміло, що ні про яке покращення мова не піде, оскільки цей персонаж дуже широко відомий у середовищі контрабандистів, а його апетити та амбіції вражають своєю безмежністю. 30 жовтня він був призначений виконуючим обов’язки начальника Галицької митниці. Наказ про призначення підписав виконуючий обов’язки Голови Держмитслужби Євгеній Єнтіс. Ярослав Скоромний – єдина дитина відомої у Вінницькому регіоні людини, необмежений в коштах та у можливостях. У митній системі з 2017 року і одразу на посаді заступника начальника митниці. До того працював у прокуратурі Вінницької області, але хабарів мабуть носили мало – а апетити в нього дуже великі. Тому, як у казці про золоту рибку – раз, і за одну ніч перетворився на заступника керівника однієї з найпотужніших митниць країни, яка об’єднує в собі Львівську, Тернопільську та Івано-Франківську області. Виникає питання, а чому йому не знайшлося місця у Вінницькій митниці? І відповідь дуже проста – там малі об’єми для такого видатного спеціаліста-митника, мало носять хабарів. Але і цього «вінницькому когуту», як його прозвали на Львівщині, було замало. Тоді, трохи освоївшись та зрозумівши що і де погано лежить, він доклав чимало зусиль для того, щоб перед ним відчинились двері кабінетів деяких дуже високих державних сановників. Звичайно, не задарма. І саме це дало йому можливість миттєво зорієнтуватися, та призначатись виконуючим обов’язки начальника Галицької митниці – після звільнення Цабака. Звичайно ж, надавши своїм покровителям певні гарантії про наступне суттєве покращення їхнього особистого матеріального становища. Звичайно, думки нового керівника митниці були аж ніяк не про захист Державних інтересів – а якраз про те, як запровадити на підпорядкованій митниці якомога більше корупційних «схем» та розширити їх для отримання все більшої і більшої суми хабарів. Тому, одним з перших наказів Скоромного було призначення на Галицьку митницю цілого ряду сумнівних типів, які перебували поза штатом в очікуванні свого звільнення після ліквідації ДФС. Ці персонажі неодноразово заплямовували свою репутацію корупційними скандалами, та їх не наважувався перевести в митницю навіть його попередник Цабак. Ключову роль у своїх наполеонівських планах Скоромний відвів Володимиру Качмарському, з яким його давно вже поєднувала невгамовна тяга до «брудних» грошей. Качмарський був призначений на посаду заступника начальника управління протидії митним правопорушенням-начальника оперативного відділу. Але головним його завданням стало контроль та збір так званої «каси» – готівкових коштів, отриманих від контрабанди та різноманітних злочинних «схем», направлених на ухилення від сплати належних платежів до Держбюджету. Качмарський зорієнтувався дуже швидко – позначився великий досвід і знання справи. На ключових місцях були розставлені довірені люди, проведені перемовини з посередниками-контрабандистами та з недоброчесними суб’єктами ЗЕД. І через митницю хлинули, небачені до того, потоки контрольованої контрабанди та сірого імпорту/експорту товарів. «Зголоднілі» Скоромний та компанія, розуміючи що таке їх щастя протримається недовго не гребують нічим і хапають так, начебто останній день живуть. Запрацювали різноманітні «схеми» по «чорній» контрабанді, по заниженню рівня митної вартості, по використанню товарів прикриття, по підміні назви та коду товару, його ваги та кількості тощо.
