Ось кав'ярня Brewsell на Лук'янівці. З великими фасадними вікнами. В неї влучало двічі: навесні 2022 та взимку 2023.
"Буквально за декілька хвилин до вибуху наш бариста почув сигнал тривоги, закрив кав’ярню і спустився в метро. Це його врятувало, бо уламки та скло були просто усюди. За годину після відбою зібралися всі разом, включили пісні Павла Зіброва та поприбирали. Не було сильних переживань. Ми вже звикли і знали, як діяти. А вже за годину готували каву. Всередину гостей не пускали, але робили напої з собою", - спокійно розповідає засновник.
Кадри, на яких бариста Марія готує каву серед уламків Macaco Coffee, облетіли весь світ. В той раз ворожий удар зруйнував академію імені Бойчука.
Ось як про цей день розповідає засновник: "За стійкою в той день була наша старша баріста Марія. Вона була налякана і розгублена, але більше переймалася за кав’ярню, ніж за себе. Марію трохи зачепило вибуховою хвилею: подряпина на пальці, порвався робочий худі. Але вона швидко оговталася. В якийсь момент я жартома запитав в натовпу "Кому фільтр-каву?" Відгукнувся рятівник, який приїхав розбирати завали. Я перестрибнув бар, бо вибитим вікном завалило прохід до нього, і передав термос з фільтр-кавою своїй партнерці Каріні. Ми разом почали безплатно готувати каву для поліції, рятувальників, ДСНС та інших служб, які приїхали на виклик".
Тоді підтримати заклад прийшов увесь район.
Заклад Philadelphia в Lavina Mall постраждав одним з перших.
"Снаряд влучив в фуд-хол торгівельного центру зовсім поряд. Від вибухової хвилі попадали всі полички, світильники, злетів навіть металевий замок з морозилки. Коли дозволили, я приїхав туди, аби забрати те, що вціліло. Це було страшне видовище", - розповідає засновник. Але він не розгубився. Купив рисоварку, поставив її в куточку свого вцілілого бару "Білий Налив" та почав готувати роли на доставку одним з перших в Києві, ще в квітні 2022-ого. Заробив гроші, відновив заклад на іншому місці, а за два роки повномасштабної війни побудував цілу мережу.
Це ті історії, які не помічають не дуже уважні журналісти, які пишуть про те, що "В Києві немає війни. Бо яка то війна, коли заклади працюють?". Ну от ось так працюють. В Києві. В Миколаєві без води. В Харкові під щоденними обстрілами. В Краматорську неподалік від лінії фронту.
Я не знаю, в чому секрет української резильєнтності. Чи у вродженій вітальності. Чи в досвіді, який нагадує: завжди покладатися можна тільки на себе, тож вибору не працювати і не відновлювати просто немає.
Але оця стійкість, меметична "незламність", спокій, з яким власники розповідають про те, як на їхніх очах руйнується справа їхнього життя, а вони відбудовують і працюють далі, не означає, що це не пекельно складно.
Записала три історії руйнації та відновлення закладів в Києві: https://bzh.life/ua/lyudi/1714989082--sered-ulamkiv-mi-prodovzhuvali-gotuvati/
>>Click here to continue<<
