Здається, сьогодні саме той день, коли можна запостити цю стару статтю.
Важко уявити ситуацію, за якої тобі відмовляють у приготуванні американо не через снобізм бариста, а просто бо ти – жінка. Що тебе не пускають до бару без супроводу чоловіка. І якщо раптом ти заходиш у ресторан на обід, то тобі пропонують спеціальне жіноче меню із вдвічі вищими цінами.

Все це – реальні факти з історії «індустрії гостинності», яка геть не завжди була гостинною до жінок.
Виникає певний парадокс: жінки стояли за шинквасом, подавали та готували їжу, варили пиво (у Британії навіть виник окремий термін – ale wives) та каву, але часто не мали можливості споживати їжу та напої в публічному просторі.
Навіть на початку 20 століття деякі львівські кав’ярні в рекламі робили наголос на тому, що в їхніх затишних залах гості ніколи не побачать жінок. Водночас іноді саме жінки були власницями таких кав’ярень та авторками цих оголошень.

В статті про
- Про "жіночу" петицію проти лондонських кав'ярень та те, як політтехнології часів Чарльза ІІ впливають на сучасних вчених
- Про суто чоловічі та жіночі стейк-хауси
- Про спеціальні схеми "розсадки" жінок за столики, щоб вони "милували погляд" чоловіків, що їдять стейки
- Про те, як Розалі Богнор та Мерл Тронтон прикували себе ланцюгами до барної стійки, щоб отримати право випити коктейль в барі (в 1965 році!)
- Про спеціальні жіночі меню без цін (або з вищими цінами) та "зелені книжки" для жінок (список закладів та готелів, де вони могли зупинятися)

https://divoche.media/2021/07/28/zhinka-hoche-yisty-yak-restorany-bary-ta-kavyarni-dyskryminuvaly-zhinok/

Ї: конспекти розмов про їжу й не тільки

Здається, сьогодні саме той день, коли можна запостити цю стару статтю.
Важко уявити ситуацію, за якої тобі відмовляють у приготуванні американо не через снобізм бариста, а просто бо ти – жінка. Що тебе не пускають до бару без супроводу чоловіка. І якщо раптом ти заходиш у ресторан на обід, то тобі пропонують спеціальне жіноче меню із вдвічі вищими цінами.

Все це – реальні факти з історії «індустрії гостинності», яка геть не завжди була гостинною до жінок.
Виникає певний парадокс: жінки стояли за шинквасом, подавали та готували їжу, варили пиво (у Британії навіть виник окремий термін – ale wives) та каву, але часто не мали можливості споживати їжу та напої в публічному просторі.
Навіть на початку 20 століття деякі львівські кав’ярні в рекламі робили наголос на тому, що в їхніх затишних залах гості ніколи не побачать жінок. Водночас іноді саме жінки були власницями таких кав’ярень та авторками цих оголошень.

В статті про
- Про "жіночу" петицію проти лондонських кав'ярень та те, як політтехнології часів Чарльза ІІ впливають на сучасних вчених
- Про суто чоловічі та жіночі стейк-хауси
- Про спеціальні схеми "розсадки" жінок за столики, щоб вони "милували погляд" чоловіків, що їдять стейки
- Про те, як Розалі Богнор та Мерл Тронтон прикували себе ланцюгами до барної стійки, щоб отримати право випити коктейль в барі (в 1965 році!)
- Про спеціальні жіночі меню без цін (або з вищими цінами) та "зелені книжки" для жінок (список закладів та готелів, де вони могли зупинятися)

https://divoche.media/2021/07/28/zhinka-hoche-yisty-yak-restorany-bary-ta-kavyarni-dyskryminuvaly-zhinok/

Divoche.Media

Жінка хоче їсти: як ресторани, бари та кав’ярні дискримінували жінок – DIVOCHE.MEDIA

Навіть на початку 20 століття деякі львівські кав’ярні в рекламі робили наголос на тому, що в їхніх затишних залах гості ніколи не побачать жінок. Водночас

hottg.com/food_notes_by_mary/110

2.6K viewsedited  Mar 8 at 07:36