Фільм відкриття: She came to me/ «Іди до мене, дитинко»

Солодка гумка, пережована: який фільм відкрив 73-ій Берлінале

Починаємо наші щоденники 73-го Берлінського кінофестивалю, як не дивно, з фільму, який відкрив його – стрічка Ребекки Міллер.

Крінж починається ще з моменту, коли заглядаєш в адаптацію назви українською, яка звучить «Іди до мене, дитинко». Сподіваюсь, що це буде змінено, бо ніякої дитинки там немає, а інші асоціації максимально зайві.

Фільм викликає стільки емоцій (сумісних зі словом «крінж»), що неможливо не розібрати його на кісточки. Особливо згадуючи всіх персонажів, яких режисерка вміщує в 100-хв хронометраж.

Навколо головного героя, депресивного композитора Стівена (Пітер Дінклейдж) розвертається багато дивних взаємовідносин.

Його дружина Патрісіа (Енн Гетевей), психотерапевтка з ОКР, прагне стати монахинею. В одну з прогулянок розпачу Стівен знайомиться в барі з Катріною, яка затягує його на корабель та зваблює.

Вона стає небажаною музою для композитора. Паралельно з цим розгортається лінія стосунків сина Патрісії від першого шлюбу Джуліана з однокласницею Терезою. Її мати полька, а новий батько явно проявляє до 16-річної дівчинки якісь бажання настільки яскраво, що вирішує закрити у в’язниці хлопця дочки за пенетрацію.

Все це обрамлене жахливим візуалом. По-перше, це зернистість, яка може свідчити про зйомку на плівку, виглядає пахабно та нагадує брак по світлу та неталановиту стилізація під ретро. По-друге, картинка нецікава. За 100 хвилин був один цікавий ракурс, і то супер банальний, зате вісімок хоч відбавляй. По-третє, що вбиває вщент – це кострубатий монтаж, де рухи рук, міміка та емоції на обличчях між сусідніми кадрами не співпадають.

Це все виглядає як трьоповерховий будинок Барбі з багатьма кімнатами, де героїв з різними психічними розладами переміщують між комірками, щоб ті взаємодіяли мі собою. І в них виходить все так саме пластмасово як і цей світ загалом. Багатомільйонний бюджет вкладено в зірковий каст, що не виконує головниої функції – грати правдоподібно.

Flashforward Magazine

Фільм відкриття: She came to me/ «Іди до мене, дитинко»

Солодка гумка, пережована: який фільм відкрив 73-ій Берлінале

Починаємо наші щоденники 73-го Берлінського кінофестивалю, як не дивно, з фільму, який відкрив його – стрічка Ребекки Міллер.

Крінж починається ще з моменту, коли заглядаєш в адаптацію назви українською, яка звучить «Іди до мене, дитинко». Сподіваюсь, що це буде змінено, бо ніякої дитинки там немає, а інші асоціації максимально зайві.

Фільм викликає стільки емоцій (сумісних зі словом «крінж»), що неможливо не розібрати його на кісточки. Особливо згадуючи всіх персонажів, яких режисерка вміщує в 100-хв хронометраж.

Навколо головного героя, депресивного композитора Стівена (Пітер Дінклейдж) розвертається багато дивних взаємовідносин.

Його дружина Патрісіа (Енн Гетевей), психотерапевтка з ОКР, прагне стати монахинею. В одну з прогулянок розпачу Стівен знайомиться в барі з Катріною, яка затягує його на корабель та зваблює.

Вона стає небажаною музою для композитора. Паралельно з цим розгортається лінія стосунків сина Патрісії від першого шлюбу Джуліана з однокласницею Терезою. Її мати полька, а новий батько явно проявляє до 16-річної дівчинки якісь бажання настільки яскраво, що вирішує закрити у в’язниці хлопця дочки за пенетрацію.

Все це обрамлене жахливим візуалом. По-перше, це зернистість, яка може свідчити про зйомку на плівку, виглядає пахабно та нагадує брак по світлу та неталановиту стилізація під ретро. По-друге, картинка нецікава. За 100 хвилин був один цікавий ракурс, і то супер банальний, зате вісімок хоч відбавляй. По-третє, що вбиває вщент – це кострубатий монтаж, де рухи рук, міміка та емоції на обличчях між сусідніми кадрами не співпадають.

Це все виглядає як трьоповерховий будинок Барбі з багатьма кімнатами, де героїв з різними психічними розладами переміщують між комірками, щоб ті взаємодіяли мі собою. І в них виходить все так саме пластмасово як і цей світ загалом. Багатомільйонний бюджет вкладено в зірковий каст, що не виконує головниої функції – грати правдоподібно.

hottg.com/fforward_magazine/1254

774 viewsMaksym Sorokin, Feb 16, 2023 at 13:09