Sons of Darkness by Gourav Mohanty
У харків’ян свої відносини з кришнаїтами. Навіть не будемо згадувати твори Олдєй – пів-Харкова танцювало з нашими кришнаїтами біля ХАТОБУ, чи поруч з Альошою. Я, в усякому разі, танцював. ) Тож, звісно, пройти повз книгу, яку називають сумішшю Аберкромбі, Джорджа Мартіна та Магабгарати, в мене не було ані сил, ані бажання. І це перша фантастична книга в цьому році, яку я не відкладував по десять разів, щоб подивитися новини. Я навіть переклав пролог українською. Руки засвербіли. Сподіваюсь, вийшло непогано.
У Річкових землях Матхураньска республіка ледве тримається у війні з Маґадґанською імперією. Імператор поклявся, що не буде знати спокою, поки не помститься Крішні за зґвалтування доньок і смерть онуків. Крішна й сам би з задоволенням видав тих, хто це зробив, але якщо ти вже зробив державний переворот – маєш нести відповідальність. Втім, після самогубства дочки, імператор оголошує перемир’я, щоб її оплакати. Крішна, звичайно, має власні плани – і намагається використати цей рок миру з максимальною користю, щоб захистити свою державу.
Сусідні регіони теж занепокоєні. Що буде, коли Маґадґан завоює Матхуру? Чия країна буде наступною? Знайомі кожному європейцю питання ще більше підігрівають котел ситуації, який і так вже скоро вибухне.
А тут ще й сваямвара (вибір дівчиною нареченого) в королівстві Панчала намічається, де всі розумні люди передбачають страшне смертовбивство – бо той, хто стане чоловіком принцеси, буде мати змогу об’єднати певні регіони. До того ж туди їде лорд Крішна – і геть усі знають, що де Крішна, там хаос.
Нелегко й оракулам, які намагаються розшифрувати загадкове пророцтво, в якому поява «Сина Темряви» призведе до жахливих наслідків для всього світу.
Перш за все хочу сказати, що вся ця книга – великий земний поклін Аберкромбі. Що там далеко ходити, одна з частин називається «Краще подавати холодним», де фігурує колишній принц Шакуні, раніше славетний воїн, а тепер кат і каліка. Ну, ми всі любили Глокту, хто б утримався? І він не єдиний. Майже усі головні герої так, чи інакше, нагадують знайомих персонажів із «Першого закону».
Сказавши це, хочу трохи здати назад і підкреслити: Гурав Моханті віддає данину письменнику, який його надихнув, але, при всіх очевидних паралелях – це його книга і його персонажі. Які, до речі, мабуть найсильніше, що є у романі. Знаєте, як буває: читаєш книгу, де багато героїв, і деяких доводиться читати через силу, просто щоб сюжет розуміти. В «Синах Темряви» мені сподобались усі. В кожного і кожної є мотив, своя історія і цілі. Усі вони різні, але, кожен по своєму, дуже мотивовані та сильні (і дуже страшні – до речі, аналог Монци тут теж є, і це, мабуть, улюблений мій персонаж).
Закінчуючи свій плутаний відгук на книгу, хочу сказати, що це буде велике явище у грімдарку. Окреме дякую автору за те, що він не смакує мерзотність війни, чи окремих героїв – ніхто з них не є доброю людиною, але вони не чинять зло тому, що їм так побажалось, у всього є причина. І наслідки.
P.S. Думаю, кожен читач швидко відгадає, хто в книзі є аналогом Дев’ятипалого. І все одно розвиток подій здивує. )
Посилання на патреон, пост відкритий, читати можуть усі: https://www.patreon.com/posts/sini-temriavi-74975924
>>Click here to continue<<
