Коля дуже любив Харків. На плечі в нього було велике татуювання з гербом Харкова, колись він переїжджав (через вимушені обставини) в інші міста, але не міг там залишатись довго. Повертався в Харків. Коли ми гуляли, він показував мені вулиці, розповідав про «культові» (як він казав) локації. Він відкрив для мене декілька репточок і барів, показав терикони 602-го мікрорайону та дуже любив їздити містом на велосипеді.
Я досі навіть «впізнаю» його в велосипедистах, перша думка, що це він — а потім серце стискається, і я розумію, що ми ніколи не побачимось. Це «ніколи» як удар в сонячне сплетіння.
Дуже важко повертатись в Харків, якій асоціюється з ним. Бо він дуже любив це місто. Так люблять тільки своє, рідне, бо тут він народився. Тут сам вчився барабанам, а потім навчав дітей, підлітків та дорослих. Був творчим і вільним.
Мені дуже шкода. Мені просто неймовірно шкода.
>>Click here to continue<<