Ніколи не зайве нагадати класичне: коли у британських книгарень запитують, скільки у них книжок, відповідь за замовчуванням — у фунтах стерлінгів. Тому що у Британії сток (товарні запаси) міряють грішми, замороженими у товарі, а не кількістю ISBN чи примірників.

Звісно, якщо уточнити запитання, то скажуть і про кількість примірників, і про асортимент. Але навіть говорячи про кількість, люблять сказати щось екзотичне для українського вуха, наприклад, «довжина нашої полиці ____ кілометрів». У лондонській мегакнигарні Foyles це — 48 км, офіційний рекорд Книги рекордів Гіннеса.

Сьогодні день анонсу програми Книжкового Арсеналу-2024, то нарешті можу поділитися подіями, у яких братиму участь і на які страшенно чекаю.

На Вуличній сцені разом з командою видавництва «Ранок» презентуватимемо новий імпринт «Readberry» для молоді. Ганна Булгакова з «Ранку» запропонувала крутий формат (саме такі івенти я люблю в Британії та ЄС), тому погодилася одразу.

А потім на Видавничій сцені говоритимемо з представниками книжкової галузі про приватні ініціативи формування статистики індустрії та читацької авдиторії в рамках Професійної програми Арсеналу. Як ви розумієте, не мала й натяку на вагання, чи брати участь.

Обидві події у суботу 1 червня 2024. Певно, ближче до дати ще разок нагадаю і дам точний час. У інші дні, ймовірно, забігатиму на окремі події як відвідувачка. До зустрічі 😊

Тим часом сьогодні нарешті показала перший із трьох спецпроєктів, які на постійній основі напрацьовуватиме аналітичний проєкт IndieBook Data — «99 обовʼязкових книг».

​​Англомовний світ знову гуде від критики роману «Татуювальник Аушвіца» Гізер Морріс.

Книга вийшла у 2018, у світі продано 12+ млн примірників (переклади на 40+ мов). Права на екранізацію роману придбали ще у 2018, пізніше змінили формат і вирішили робити серіал. От, 2 травня 2024 шестисерійну телеадаптацію показали в англомовних країнах.

Ця прем'єра наново розпалила критиків роману. Перша потужна хвиля критики була у 2018-2020, тоді ж пасинок Сесілії Кляйн, героїні наступного роману Морріс про Аушвіц «Подорож Цильки», погрожував авторці судовим позовом за наклеп.

Загалом «Татуювальника Аушвіца» критикують за романтизацію подій в Аушвіці і численні маніпуляції з фактами.

Особливо гостро роман критикував Меморіал Аушвіцу. Втім під вихід серіалу Гізер Морріс активно розповідала, що сценаристи працювали з істориками, аби усунути більшість фактологічних неточностей.

От серіал вийшов, а виявилося, що помилок не поменшало. Меморіал Аушвіцу нагадав про фактологічні помилки, які не прибрали зі сценарію, а ще звернув увагу на те, що серіал іще більше романтизує події в Аушвіці: уникає показувати реалії перебування євреїв у концтаборі та їхньої масової загибелі, ігнорує факт унікальності умов обох героїв, Лалі та Гіти, яким пощастило потрапити на легкі роботи порівняно з іншими вʼязнями, жити у набагато кращих умовах. В серіалі ще більший, ніж в книзі, акцент на тезі про любов, яка допомагає вижити, а насправді, за словами науковців, героям пощастило вижити, і ніяк інакше.

Якщо вам цікава ця тема, то ось фактчекінг роману від дослідницького центру Меморіалу Аушвіцу (на скрінах). Ще є простіша стаття на The Guardian.

Основна претензія до Гізер Морріс: під час промокампанії книги у 2018 вона надто часто говорила, що 95% книги — події, які сталися, досліджені та підтверджені, а художній вимисел — лише 5%.

Після критичних публікацій вона змінила риторику на «95% книги — події зі слів Лалі Соколова, як він їх памʼятав у 87 років, а 5% — художній вимисел». Свіжий виток критики авторка коментувати відмовляється.