Хоча в модерному світі жінки - кулінарні авторки є нормою, так було не завжди. В попередніх постах я писала, що писати та публікувати кулінарні книжки жінки почали лише в ранньомодерну добу, причому лише в двох країнах: спершу в Німеччині, а згодом і в Британії (та її тодішніх північноамериканських колоніях). Чому Німеччина та Британія, і який це має стосунок до становища жінки в суспільстві?
Патріархальний стереотип про те, що місце жінки на кухні, не відповідає історичним реаліям. У різних традиційних культурах гендерні ролі та куховарство функціонували по різному. У європейських країнах у домодерні часи на кухнях працювали представники обидвох статей, хоча престижніша та ліпше оплачувана праця (як от шеф-кухара чи мажордома) належала чоловікам. Подібну гендерну нерівність, певною мірою, можна побачити й сьогодні. Проте в добу Ренесансу та поширення книгодрукування жінки вперше заявляють про себе як носійки кулінарного знання - і відтоді, здається, ніхто цього не заперечує.
Цей культурний поворот, в якому передувала Німеччина та Британія, можна було би списати на загальне зростання письменності та зокрема серед жінок. Припущення спокусливе, особливо з огляду на те, що в протестантських країнах ранньомодерної Європи, як вважають, загальний рівень письменності був вищий за католицькі. Однак він не різнився драматично і повсюди зростав, насамперед серед міського населення. Можливо, саме високий рівень урбанізації у цих двох країнах і пояснює ранню появу там жіночої кулінарної літератури.
Проте мені здається, що причини складніші, і крім соціальних треба зважати й на культурні фактори. Я особисто припускаю, що до цього феномену спричинився й специфічний етос протестантизму, який пріоритизував раціональність, цілеспрямованість, ощадливість.
Хоча ранні теологи-протестанти вважали жінку істотою, яка підпорядкована чоловіку, вони (зокрема Лютер) цінували гармонійний шлюб, а домашню сферу вважали не лише обов'язком жінки, але й простором для реалізації її особистих чеснот і амбіцій. Успіх у мирській діяльності для протестантів був не відволіканням від справ побожних, а цінністю та знаком божого благословення. Отож образ ефективної домогосподарки був так само невіддільною частиною протестантського суспільного ідеалу, як і образ кредитоспроможного підприємця.
Тріумф цього бачення маніфестували американські колонії, а потім незалежні Сполучені Штати, де кількість кулінарних письменниць у 18му та 19му століттях перевершила решту західних країн - хоча Британія не дуже відставала. В Німеччині теж зберігався ринок жіночої кулінарної літератури (зокрема перекладної з англійської), хоча після злету 16го століття оригінальні кулінарні книжки, написані жінками, знову з’являються лише у 19му.
Пишучи про цю історію як феміністка, я маю мішані відчуття. З одного боку, ранньомодерна жіноча кулінарна література таки доклалася до популяризації осоружних стереотипів, які обмежували самореалізацію та соціальні можливості жінок в усіх інших сферах, окрім домашньої. З другого боку, вже сама ідея про те, що жінка - це людина, яка потребує самореалізації та може діяти раціонально й ефективно хоч у якійся сфері, була важливим історичним кроком до більш справедливого суспільства. Поза тим, кулінарна література дозволила багатьом жінкам здобути навички, завдяки яким вони могли заробляти на життя незалежно від чоловіків - як економки, кухарки, зрештою, кулінарні авторки.
З оцим амбівалентним спадком, особливо релевантним є нагадування, що 8 березня - це день боротьби за права жінок. Багато в цій боротьбі досягли наші попередниці, багато лишається досягти і нам. Боротьба триває.
Хоча в модерному світі жінки - кулінарні авторки є нормою, так було не завжди. В попередніх постах я писала, що писати та публікувати кулінарні книжки жінки почали лише в ранньомодерну добу, причому лише в двох країнах: спершу в Німеччині, а згодом і в Британії (та її тодішніх північноамериканських колоніях). Чому Німеччина та Британія, і який це має стосунок до становища жінки в суспільстві?
Патріархальний стереотип про те, що місце жінки на кухні, не відповідає історичним реаліям. У різних традиційних культурах гендерні ролі та куховарство функціонували по різному. У європейських країнах у домодерні часи на кухнях працювали представники обидвох статей, хоча престижніша та ліпше оплачувана праця (як от шеф-кухара чи мажордома) належала чоловікам. Подібну гендерну нерівність, певною мірою, можна побачити й сьогодні. Проте в добу Ренесансу та поширення книгодрукування жінки вперше заявляють про себе як носійки кулінарного знання - і відтоді, здається, ніхто цього не заперечує.
Цей культурний поворот, в якому передувала Німеччина та Британія, можна було би списати на загальне зростання письменності та зокрема серед жінок. Припущення спокусливе, особливо з огляду на те, що в протестантських країнах ранньомодерної Європи, як вважають, загальний рівень письменності був вищий за католицькі. Однак він не різнився драматично і повсюди зростав, насамперед серед міського населення. Можливо, саме високий рівень урбанізації у цих двох країнах і пояснює ранню появу там жіночої кулінарної літератури.
Проте мені здається, що причини складніші, і крім соціальних треба зважати й на культурні фактори. Я особисто припускаю, що до цього феномену спричинився й специфічний етос протестантизму, який пріоритизував раціональність, цілеспрямованість, ощадливість.
Хоча ранні теологи-протестанти вважали жінку істотою, яка підпорядкована чоловіку, вони (зокрема Лютер) цінували гармонійний шлюб, а домашню сферу вважали не лише обов'язком жінки, але й простором для реалізації її особистих чеснот і амбіцій. Успіх у мирській діяльності для протестантів був не відволіканням від справ побожних, а цінністю та знаком божого благословення. Отож образ ефективної домогосподарки був так само невіддільною частиною протестантського суспільного ідеалу, як і образ кредитоспроможного підприємця.
Тріумф цього бачення маніфестували американські колонії, а потім незалежні Сполучені Штати, де кількість кулінарних письменниць у 18му та 19му століттях перевершила решту західних країн - хоча Британія не дуже відставала. В Німеччині теж зберігався ринок жіночої кулінарної літератури (зокрема перекладної з англійської), хоча після злету 16го століття оригінальні кулінарні книжки, написані жінками, знову з’являються лише у 19му.
Пишучи про цю історію як феміністка, я маю мішані відчуття. З одного боку, ранньомодерна жіноча кулінарна література таки доклалася до популяризації осоружних стереотипів, які обмежували самореалізацію та соціальні можливості жінок в усіх інших сферах, окрім домашньої. З другого боку, вже сама ідея про те, що жінка - це людина, яка потребує самореалізації та може діяти раціонально й ефективно хоч у якійся сфері, була важливим історичним кроком до більш справедливого суспільства. Поза тим, кулінарна література дозволила багатьом жінкам здобути навички, завдяки яким вони могли заробляти на життя незалежно від чоловіків - як економки, кухарки, зрештою, кулінарні авторки.
З оцим амбівалентним спадком, особливо релевантним є нагадування, що 8 березня - це день боротьби за права жінок. Багато в цій боротьбі досягли наші попередниці, багато лишається досягти і нам. Боротьба триває.
