Я все думав, чому читаючи опис сюжету TRON: Ares всередині мене нічого не клацає? Тобто так, там буквально про те, як людство зіткнеться з AI-істотами в реальному світі... fine, whatever. Але справа ж не тільки в цьому.
Ares ставить у центр персонажа Джареда Лето — саме через його призму ми будемо досліджувати реальний світ і все, що з ним пов'язано. І як шкода, що не через призму Кворри, з якою у глядача вже є зв'язок з подій Legacy. Тобто бачити те, як вона відкриває для себе наш світ потенційно набагато цікавіша стартова точка, справді? Думаю що так, але можливо тільки на папері.
Дивіться, підтверджено що у фільм повертається Джефф Бріджес в образі Кевіна Флінна. Але, судячи з усього, Гаррета Хедлунда та Олівії Вайлд (Сема Флінна та Кворри) ми так і не побачимо. І відсутність їхніх персонажів може бути свідомим рішенням.
У підсумку залишається герой Лето, який, найімовірніше, переслідує ті ж самі цілі, що й КЛУ. І ось тут я починаю краще розуміти вибір арт-дирекшена і стилю фільму.
Весь цей злий і грубий зовнішній вигляд зі щільного червоного обумовлений виключно вибором протагоніста. TRON завжди був про стиль, вайб та ритм > сюжет. І сам Арес вийшов не з Системи Флінна, а з Системи Ділленджера (лиходій першого TRON у якого ще була програма Майстер Контроль, яка, до речі, теж вся червоного кольору).
На папері Кворра та її шлях як точка входу набагато цікавіша, але з позиції СТИЛЮ, вигадати окремого персонажа, щоб дати фільму дуже конкретне і невипадкове візуальне оформлення, мені не здається поганою ідеєю. Навпаки, це максимально кіношна послідовність думок і часто саме такий вигляд має результат великої творчої роботи.
Кіно це не книжка, та і в такому всесвіті як TRON необхідно думати насиченими образами і розкадровкою, які породжують ще більше ідей і способів їх втілення.
Авжеж, поки не подивлюся фільм я не дізнаюся, як воно насправді. Я загалом досі відчуваю багато напруги щодо триквела, тому цим постом я прямо кажу, що хочу вірити в краще. Ті ж новини про саундтрек дуже допомагають.
P.S.
Daft Punk у 2010 році пишуть величний і мерехтливий скор до холодного та меланхолійного Legacy, на екрані буквально тех-нуар ісекай з божевільною кінетикою, а сам фільм побудовано навколо месседжа "як вилікуватися від помилок минулого?" .
А новий фільм такий: взагалі-то, дітки, Арес це давньогрецький бог війни, Nine Inch Nails відомі своєю великою і злою музикою що пробирає до кісток, головний герой скоріш за все лиходій і взагалі у нас тепер УСЕ ЧЕРВОНЕ.
Я все думав, чому читаючи опис сюжету TRON: Ares всередині мене нічого не клацає? Тобто так, там буквально про те, як людство зіткнеться з AI-істотами в реальному світі... fine, whatever. Але справа ж не тільки в цьому.
Ares ставить у центр персонажа Джареда Лето — саме через його призму ми будемо досліджувати реальний світ і все, що з ним пов'язано. І як шкода, що не через призму Кворри, з якою у глядача вже є зв'язок з подій Legacy. Тобто бачити те, як вона відкриває для себе наш світ потенційно набагато цікавіша стартова точка, справді? Думаю що так, але можливо тільки на папері.
Дивіться, підтверджено що у фільм повертається Джефф Бріджес в образі Кевіна Флінна. Але, судячи з усього, Гаррета Хедлунда та Олівії Вайлд (Сема Флінна та Кворри) ми так і не побачимо. І відсутність їхніх персонажів може бути свідомим рішенням.
У підсумку залишається герой Лето, який, найімовірніше, переслідує ті ж самі цілі, що й КЛУ. І ось тут я починаю краще розуміти вибір арт-дирекшена і стилю фільму.
Весь цей злий і грубий зовнішній вигляд зі щільного червоного обумовлений виключно вибором протагоніста. TRON завжди був про стиль, вайб та ритм > сюжет. І сам Арес вийшов не з Системи Флінна, а з Системи Ділленджера (лиходій першого TRON у якого ще була програма Майстер Контроль, яка, до речі, теж вся червоного кольору).
На папері Кворра та її шлях як точка входу набагато цікавіша, але з позиції СТИЛЮ, вигадати окремого персонажа, щоб дати фільму дуже конкретне і невипадкове візуальне оформлення, мені не здається поганою ідеєю. Навпаки, це максимально кіношна послідовність думок і часто саме такий вигляд має результат великої творчої роботи.
Кіно це не книжка, та і в такому всесвіті як TRON необхідно думати насиченими образами і розкадровкою, які породжують ще більше ідей і способів їх втілення.
Авжеж, поки не подивлюся фільм я не дізнаюся, як воно насправді. Я загалом досі відчуваю багато напруги щодо триквела, тому цим постом я прямо кажу, що хочу вірити в краще. Ті ж новини про саундтрек дуже допомагають.
P.S.
Daft Punk у 2010 році пишуть величний і мерехтливий скор до холодного та меланхолійного Legacy, на екрані буквально тех-нуар ісекай з божевільною кінетикою, а сам фільм побудовано навколо месседжа "як вилікуватися від помилок минулого?" .
А новий фільм такий: взагалі-то, дітки, Арес це давньогрецький бог війни, Nine Inch Nails відомі своєю великою і злою музикою що пробирає до кісток, головний герой скоріш за все лиходій і взагалі у нас тепер УСЕ ЧЕРВОНЕ.
