​​Режим очікування апокаліпсису

1492 рік, весь світ стоїть на порозі нової епохи: в українських степах появляються козаки, а Колумб допливає до Америки. Та нашого сусіда ці новини аж ніяк не турбують - Московське царство якраз знаходиться в режимі очікування кінця світу. Московити тоді жили за календарем, який вів літочислення від біблійної дати створення світу (5508 рік до н. е.), а 1492 рік за їхнім календарем був 7000 роком, останнім роком в історії людства.

Логіка була наступною: із Святого Письма відомо, що Бог створив світ за 6 днів + на сьомий відпочивав. Те ж Святе Письмо каже, що для Бога один день це як тисяча років для людини. Перевівши сім божих днів на людське сприйняття часу, можемо твердити, що Бог займався створенням Землі 7000 років, і, на думку тодішніх православних вчених мужів, саме 7000 років наш світ і мав проіснувати.

Жах перед 7000 роком нагнітався задовго до його настання. Наприклад до 1492 року церковний календар був повністю прорахований (насамперед визначали дати Великодня, які кожного року були іншими), а за наступні роки ніхто не брався, бо їх по ідеї і так не мало бути. Тобто ось ми переміщуємось в машині часу в Москву 1450 року і відкриваємо актуальний календар, щоб глянути коли святити пасочку. З цікавості дивимося шо там буде через 50 років, а календар закінчується на 1492 - далі пусто. Потім переміщуємося в 1400 чи в 1480 - ситуація та ж сама.

Московити були настільки переконані в наближенні апокаліпсису, що в роки перед 1492 вони дедалі рідше одружувались, а безпосередньо в 1491-1492, люди часто переставали займатися господаркою (бо безперспективно), через що згодом виник голод. З цим панічним станом суспільства треба було шось робити, бо життя завмерло, ніхто нічого не робить, і податки збирати нема звідки. Тодішній московський князь Іван Васильович викупив, що цілий 7000 рік люди чекатимуть смерті і заб’ють болт на все, тому необхідна якась реформа, бажано календарна, бажано вже.

Тоді новий рік в Московському царстві починався не першого січня, а першого березня. І от наступив 7000, країна в ступорі. Князь вирішив, що варто якомога швидше скіпнути цей злощасний рік, зробивши його коротшим. Якраз непоганий привід зробити календарну реформу, і починати рік не з першого березня, а з першого вересня, як робили ті ж самі візантійці. Таким чином 7000-ий рік почався 1го березня 1492, а закінчився 1го вересня 1492, протривавши лише півроку.

Відтоді ще 200 з гаком років московити починали новий рік із вересня. Весь православний нарід зітхнув з полегшенням, і продовжив займатись своїми справами.

Анахронізм

​​Режим очікування апокаліпсису

1492 рік, весь світ стоїть на порозі нової епохи: в українських степах появляються козаки, а Колумб допливає до Америки. Та нашого сусіда ці новини аж ніяк не турбують - Московське царство якраз знаходиться в режимі очікування кінця світу. Московити тоді жили за календарем, який вів літочислення від біблійної дати створення світу (5508 рік до н. е.), а 1492 рік за їхнім календарем був 7000 роком, останнім роком в історії людства.

Логіка була наступною: із Святого Письма відомо, що Бог створив світ за 6 днів + на сьомий відпочивав. Те ж Святе Письмо каже, що для Бога один день це як тисяча років для людини. Перевівши сім божих днів на людське сприйняття часу, можемо твердити, що Бог займався створенням Землі 7000 років, і, на думку тодішніх православних вчених мужів, саме 7000 років наш світ і мав проіснувати.

Жах перед 7000 роком нагнітався задовго до його настання. Наприклад до 1492 року церковний календар був повністю прорахований (насамперед визначали дати Великодня, які кожного року були іншими), а за наступні роки ніхто не брався, бо їх по ідеї і так не мало бути. Тобто ось ми переміщуємось в машині часу в Москву 1450 року і відкриваємо актуальний календар, щоб глянути коли святити пасочку. З цікавості дивимося шо там буде через 50 років, а календар закінчується на 1492 - далі пусто. Потім переміщуємося в 1400 чи в 1480 - ситуація та ж сама.

Московити були настільки переконані в наближенні апокаліпсису, що в роки перед 1492 вони дедалі рідше одружувались, а безпосередньо в 1491-1492, люди часто переставали займатися господаркою (бо безперспективно), через що згодом виник голод. З цим панічним станом суспільства треба було шось робити, бо життя завмерло, ніхто нічого не робить, і податки збирати нема звідки. Тодішній московський князь Іван Васильович викупив, що цілий 7000 рік люди чекатимуть смерті і заб’ють болт на все, тому необхідна якась реформа, бажано календарна, бажано вже.

Тоді новий рік в Московському царстві починався не першого січня, а першого березня. І от наступив 7000, країна в ступорі. Князь вирішив, що варто якомога швидше скіпнути цей злощасний рік, зробивши його коротшим. Якраз непоганий привід зробити календарну реформу, і починати рік не з першого березня, а з першого вересня, як робили ті ж самі візантійці. Таким чином 7000-ий рік почався 1го березня 1492, а закінчився 1го вересня 1492, протривавши лише півроку.

Відтоді ще 200 з гаком років московити починали новий рік із вересня. Весь православний нарід зітхнув з полегшенням, і продовжив займатись своїми справами.

hottg.com/anachr0nism/130

1.6K viewsedited  Jun 28, 2021 at 14:49