Розпещений міщанин 21 століття дозволяє собі поблажливо споглядати на вчених гіків👨🏻🔬, які явно тільки заради цікавості колупають чорні діри адронним колайдером в лабораторіях🔬. Тому таким далеким від науки «пересічним» громадянам💅🏻🤳🏻 складно зрозуміти, навіщо наші не обтяжені зайвими ресурсами прабатьки витрачали їх на такі «абстрактні» дослідження, як, наприклад, вивчення мікроскопічної будови речовини.
Час відкрити завісу цієї таємниці та показати, яку величезну практичну користь приносить фундаментальна наука, коли люди не нехтують нею!
Минулого разу ми зупинилися на успіхах першої половини 19 сторіччя, досягнутих у вивченні структури матеріалів на рівні їх молекул та атомів. Тоді вони дозволили хімікам⚗️ навчитися швидко отримувати все нові й нові речовини зі заздалегідь заданими характеристиками, корисними людям, а фізикам⚙️ – керувати властивостями вже існуючих.
При цьому вже у 1844 році британець Річард Леммінг копнув сильно вглиб та здогадався, що атом теж не є неподільним, а складається з ядра, оточеного окремими частинками. Однак він не намагався підтвердити свої сміливі гіпотези дослідами, тому його роботи не викликали інтересу, а сам він пішов повністю у «чисту» хімію, де досяг помітних результатів.
В цілому ж увага фізиків у середині 19 століття переключилася з будови речовини, де було відкрито все, що потрібно для запуску прикладних робіт зі створення нових матеріалів, на питання електричного струму💡🔋 та різноманітних випромінювань📡, де залишалося ще надто багато незрозумілого🤔.
Тож, продовжимо наше занурення в історію дослідження атома саме від цієї точки!
Отже, до середини 19 століття вже було точно визначено, що струм - це рух заряджених частинок, який може створювати магнітне поле. Однак, які це частинки, звідки вони беруться та які властивості мають, було зовсім незрозуміло🫣.
У 1870-х роках німецький та англійські фізики Гітторф, Крукс та Стоні, які вивчали електричні явища у розріджених газах та вакуумі, відкрили невідоме випромінювання, назване ними «катодним». У 1894 році Стоні, який першим запропонував використовувати у якості моделі для цих променів потоки заряджених частинок, дав їм назву «електрони». І вже через 3 роки вони були виявлені під час експериментів з електровакуумними лампами видатним англійцем Сером Джозефом Томсоном (за що він незабаром отримає Нобелівську премію).
Паралельно з цим велося вивчення матеріалів, що світяться у темряві. У 1896 році великий французький фізик Анрі Беккерель (теж у майбутньому Нобелівський лауреат) помітив, що такі речовини випускають випромінювання без будь-якого джерела енергії. Це зацікавило іншого «великого» - учня Томсона, британського фізика Ернеста Резерфорда (ще один майбутній лауреат нобелівки). Він виявив частинки, здатні пронизувати майже будь-які тіла, які назвав альфа та бета.
Ба більше – в той самий час було відкрито ще й «рентгенівське» випромінювання!😵💫
Саме наявність різних видів випромінювань та їхніх складових частинок, що мали абсолютно різні властивості та здатності проникати у найрізноманітніші речовини, викликала потребу повернутися до вивчення будови матеріалів на новому, ще глибшому рівні!
Хто ж першим зробив наступні кроки у створенні більш реалістичної моделі атома та наскільки вдалими вони були?
Читайте закінчення цієї історії у нашому новому оповіданні у Телеграфі!
P.S. Тепер, коли читачі нашого каналу мають повну версію кожного посту в Телеграфі, їм немає потреби зазирати до нашої сторінки у Фейсбуці. Однак ми проситимемо всіх вас все-таки робити це, щоб поставити «лайк» та репостнути наш пост ще й там. Пам'ятайте, що ваші взаємодії з публікаціями у будь-яких соцмережах різко підвищують кількість їхніх показів іншим користувачам, тож цими діями ви робите мешканців нашої України розумнішими!
>>Click here to continue<<
