Що я спостерігаю.
Публічний порядок денний поступово розходиться з реальністю.
Медіа та соцмережі все частіше пишуть не про те, про що говорять між собою люди: на вулицях, вдома, у кабінетах.
І це не стільки провина журналістів чи блогерів, скільки сам таймлайн, сам стан суспільства, небажання «розганяти зраду», озвучувати неприємні сценарії, обговорювати перезрілі проблеми чи просто вступати у емоційно виснажливу дискусію із популістами.
Тому на камеру кажуть одне, а після вимкнення - інше. У фейсбуці пишуть одне, а за кавою тет-а-тет - інше.
У результаті в нас є один порядок денний - публічний. І ще один - для своїх. І оскільки публічний порядок денний все ж таки штучний, то він простий. Або бравурно-патріотичний, або зрадо-антиутопічний, але простий.
А світ реальний - не чорно-білий, складний. Простих рішень там - «взяти та заборонити» чи «взяти та поділити» - не існує. І якщо вам хтось з телебачення запропонує такі прості рішення - він збреше. (с) Андрій Яницький
>>Click here to continue<<