Часів Яр

Попри тези про «незначне стратегічне значення міста» від офіційних представників ЗСУ, до кризи в обороні далеко. Щодня артилерія та дрони завдають ворогу суттєвих втрат, а в лісистій місцевості на півдні, українська піхота веде криваві зустрічні бої з натиском російських штурмовиків.
Центральна проблема оборони Часового Яру незмінно тяжіє над нами з часів битви за Сєвєродонецьк: низький рівень управління.
Апелювати до відсутності ресурсів - безглуздо, сумнівно, що ця проблема може колись вирішитися, питання в тому, як розпорядитися наявними.
Насиченість оборонних рубежів різноманітними підрозділами легко нівелювати відсутністю взаємодії між ними. Це можливо вирішити лише прямими розпорядженнями та контролем з боку вищого керівництва. Отаманщина ніколи не встоїть перед, хай і кульгавою, централізованою воєнною машиною РФ. Ворог це прекрасно розуміє і бʼє туди, де ситуація на полі бою не відповідає декларованому на папері.
Якщо ваша логістика завʼязана на мостах, варто попіклуватися про резервні переправи. Особливо, якщо ви не збираєтесь відступати.
Якщо у вас є перспектива ворожого прориву, варто попіклуватися про завчасну підготовку резервних позицій для ваших засобів підтримки.
Якщо у вас очікуються поранені, варто зважити на необхідність стабілізаційних пунктів.
Все це елементарні правила про які сказано вже не раз, ми маємо створити умови за яких інтелектуальні зусилля кращих офіцерів та дієвих командирів будуть спрямовані на планування майбутніх боїв та операцій, а не холеричне вирішення потоку проблем, що навʼязуються ворогом.
Волю та правила гри навʼязати маємо ми.
Атака - це завжди ризик, і забезпечити її може лише стабільна та впевнена оборона.

@BKhodakovsky

ХОДАКОВСЬКИЙ

Часів Яр

Попри тези про «незначне стратегічне значення міста» від офіційних представників ЗСУ, до кризи в обороні далеко. Щодня артилерія та дрони завдають ворогу суттєвих втрат, а в лісистій місцевості на півдні, українська піхота веде криваві зустрічні бої з натиском російських штурмовиків.
Центральна проблема оборони Часового Яру незмінно тяжіє над нами з часів битви за Сєвєродонецьк: низький рівень управління.
Апелювати до відсутності ресурсів - безглуздо, сумнівно, що ця проблема може колись вирішитися, питання в тому, як розпорядитися наявними.
Насиченість оборонних рубежів різноманітними підрозділами легко нівелювати відсутністю взаємодії між ними. Це можливо вирішити лише прямими розпорядженнями та контролем з боку вищого керівництва. Отаманщина ніколи не встоїть перед, хай і кульгавою, централізованою воєнною машиною РФ. Ворог це прекрасно розуміє і бʼє туди, де ситуація на полі бою не відповідає декларованому на папері.
Якщо ваша логістика завʼязана на мостах, варто попіклуватися про резервні переправи. Особливо, якщо ви не збираєтесь відступати.
Якщо у вас є перспектива ворожого прориву, варто попіклуватися про завчасну підготовку резервних позицій для ваших засобів підтримки.
Якщо у вас очікуються поранені, варто зважити на необхідність стабілізаційних пунктів.
Все це елементарні правила про які сказано вже не раз, ми маємо створити умови за яких інтелектуальні зусилля кращих офіцерів та дієвих командирів будуть спрямовані на планування майбутніх боїв та операцій, а не холеричне вирішення потоку проблем, що навʼязуються ворогом.
Волю та правила гри навʼязати маємо ми.
Атака - це завжди ризик, і забезпечити її може лише стабільна та впевнена оборона.

@BKhodakovsky

hottg.com/BKhodakovsky/3213

40.3K viewsMay 11 at 21:46