TG Telegram Group Link
Channel: Записки пасквілянта
Back to Bottom
Назарій Точицький 26 річний син-ухилянт, заступника Андрія Єрмака, Миколи Точицького, весело проводить час у Франції.
Під рубрикою «Служити будуть усі».

Територіальне управління ДБР, розташоване у місті Києві, відмовилось виконати ухвалу слідчого судді Шевченківського райсуду Києва від 09.04.2024 у справі №761/12542/24, яким суддя зобов’язав «татарчат» внести в ЄРДР відомості, викладені в моїй заяві, про самовільне залишення військовослужбовцем за мобілізацією Шабуніним місця служби. Підставою для мого звернення до ДБР, а, у наступному – до суду, стало відео, люб’язно надане журналістом Петром Терентьєвим, який 29 квітня 2023 року зафільмував, як солдат Шабунін ніс бойове чергування в Києві в той час, як його військова частина перебувала під Бахмутом.

Цікаво, що з цього приводу думає Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Центрального регіону? Чи не здається панам прокурорам, що їхні піднаглядні «татарчата» трохи охуїли?
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Бачу, що деякі телеграм-канали і в першу чергу ті, що займають антиукраїнську позицію вирішили маніпулювати моїми словами.

Вот посилання на повне відео - https://www.youtube.com/watch?v=tGivgWS29gc

В самому відео я послався на джерела інформації. Тому не варто мені особисто все це приписувати.

Зокрема є безпосередньо інформація від військовослужбовців, які безпосередньо з цим пов'язані, наприклад - https://hottg.com/volodymyrboyko/4981 де мова йде взагалі про 130 тис дезертирів.

Кому цікаво може подивитись повністю частину цього інтерв'ю та припинити маніпулювання.

@rkravetsUA
Ввечері 22 квітня 2024 року в телеграм-каналах, які фінансує Пінчук, Фіала та фонд «Відродження», відбулось бурління гівна у зв’язку з тим, що один з найвідоміших українських адвокатів Ростислав Кравець (до речі, разом з Ростиславом Юрійовичем, який представляє мене в судах, ми викрили військовослужбовця за мобілізацією Шабуніна в ухиленні від військової служби) назвав кількість дезертирів в українській армії – понад 100 тисяч. І пояснив причину – відсутність військової юстиції, яка була ліквідована в 2019 році Одним з Найвеличніших Лідерів Світу (с) на прохання його улюбленого генпрокурора Рябошапки.

З такої нагоди професійні громадські активісти стали верещати, що, мовляв, адвокат Кравець внесений у базу даних «Миротворець», яка обліковує ворогів українського народу, і тому віри його словам немає. З такої нагоди хочу нагадати, що оця сама база «Миротворець» – це просто домашня інтернет-сторінка колишнього народного депутата Антона Геращенка, яку Антон Юрійович відкрив, здається, 9 років тому і досі фінансує на прохання Героя України, генерала армії Василя Сергійовича Грицака, більше відомого в народі як Вася-їбанько. А адміністратором цього інтернет-ресурсу є добровільний помічник СБУ Володимир Петрович Науменко, який до квітня 2019 року був штатним помічником-консультантом Антона Юрійовича й займався наповненням бази прямо в кабінеті Геращенка в комітетах Верховної Ради, де Науменку був виділений стіл з комп’ютером.

До речі, «Миротворець» на гроші Антона Геращенка навіть запровадив щось типу нагороди – почесний знак із посвідченням. Антон Юрійович, як людина скромна, наказав Науменку виписати Геращенку нагороду під №2. А кому був виданий почесний знак «Миротворця» під №1 – здогадайтесь самі.

У цю базу даних Антон Юрійович на прохання СБУ кого тільки не заносив – і Юлію Тимошенко, і Михеїла Саакашвілі, і Ростислава Кравця, і дружину чинного президента Олену Зеленську. Останню – у проміжку між першим та другим туром президентських виборів 2019 року, щоби підкреслити переваги патріота Петра Порошенка над безродними космополітами. Але 22 квітня 2019-го, ознайомившись з результатами другого туру, Геращенко так перелякався, що негайно звільнив Науменка з посади свого помічника-консультанта й перевів його на роботу вдома – від гріха подалі. Звісно, згадка про Олену Зеленську була з сайту «Миротворця» прибрана.

Тому якщо Ростислав Кравець захоче трохи підзаробити грошей – нехай подає позов до Антона Геращенка про захист честі, гідності й ділової репутації та зазначає мене як свідка. А я в суді докладно розповів, хто саме й на яких умовах попрохав Антона Юрійовича внести в базу «Миротворець» Михеїла Саакашвілі, Юлію Тимошенко, Олену Зеленську та Ростислава Кравця.
Forwarded from Forgotten Weapons | Fan Page
111-річна гвинтівка Мосіна в зоні АТО, 2015 рік.
Хочу проінформувати слідчого Територіального управління ДБР, розташованого у місті Києві, Романа Коломійця, який вже понад 4 місяці саботує розслідування кримінального провадження №62023100130002015 від 15.12.2023, зареєстрованого за фактом ухилення від військової служби солдата Шабуніна, що в суді зараз розглядаються наступні скарги, подані в моїх інтересах адвокатом Ростиславом Кравцем:

1.Скарга від 11.04.2024 на бездіяльність слідчого Коломійця Р.Р. щодо порушення строків розгляду заяви Бойка В.М. про визнання потерпілим у кримінальному провадженні №62023100130002015 від 15.12.2023.

2. Скарга від 17.04.2024 на відмову слідчого Коломійця Р.Р. у визнанні Бойка В.М. потерпілим у кримінальному провадженні №62023100130002015 від 15.12.2023.

3. Скарга від 17.04.2024 на бездіяльність слідчого Коломійця Р.Р. щодо невнесення відомостей до ЄРДР стосовно злочину, вчиненого солдатом Шерембеєм Д.О.

4. Скарга від 19.04.2024 на бездіяльність слідчого Коломійця Р.Р. щодо порушення строків розгляду клопотання про допит свідка Бойка В.М. у кримінальному провадженні №62023100130002015 від 15.12.2023.

Ще одна скарга – на бездіяльність слідчого Коломійця Р.Р. щодо невнесення в ЄРДР відомостей, викладених у повідомленні Бойка В.М. про вчинення злочину солдатом Шабуніним В.В. – 09.04.2024 слідчим суддею вже задоволена.

Впродовж наступного тижня слідчий Коломієць отримає ще десяток клопотань про проведення слідчих дій і, відповідно, ще десяток скарг спочатку на пропущенні строку, а потім на бездіяльність, скерованих слідчому судді.

А тепер запитання до слідчого Коломійця. Романе Реневичу, як Ви думаєте, хто в підсумку відшкодовуватиме мені витрати на правову допомогу?

Звісно, це буде не впродовж кількох днів. Спочатку Ви програєте мені справи в такій кількості, щоби шкода, завдана Вами Територіальному управління ДБР, розташованому в місті Києві, потягнула на тяжкі наслідки. Втім, з Вашими талантами Ви впораєтесь, думаю, за півроку. Потім я трохи посуджусь з ДБР, вимагаючи відшкодувати мені витрати на правову допомогу (думаю, навіть такий фахівець у галузі права як Рома Олефіренко не зможе спростувати наявність очевидного делікту). А потім нехай вже ДБР розбирається з Вами в порядку регресу.
Я в житті бачив всяких дебілів. Але з такими, як у ДБР, стикаюсь уперше. Слідчий Хмельницького Теруправління ДБР у змові з Житомирською обласною прокуратурою направив до суду справу відносно якоїсь адвокатеси, яка взяла з клієнта 30 тис. доларів гонорару за те, щоби в кримінальному провадженні, де клієнту було повідомлено про підозру в незаконному викачуванні нафти з трубопроводів, поміняти кваліфікацію й домогтись мінімального покарання.

А тепер – увага. Злочин полягає в тому, що (цитую повідомлення ДБР) «жодних зв’язків у поліції адвокатеса не мала. Усю суму вона планувала привласнити і виграти справу у законний спосіб. Таким чином, чоловік навіть не зрозумів би, що його ошукали».

Як говорив класик, «Дебіли, блядь».
Ще чотири роки тому, спостерігаючи за полемікою між чесним і непідкупним журналістом Бігусом та чесним і непідкупним журналістом Шарієм на тему, хто з них спритніше набиває власні кишені, я всім серцем радувався за матеріальний добробут цих інженерів людських душ: один вкладає зайві гроші в облігації внутрішньої державної позики, інший – купляє нерухомість в Іспанії. Бо це вкотре засвідчило, наскільки вигідно бути чесним і непідкупним – нам, продажним, ніхто стільки не заплатить.

А, взагалі-то, кожного разу, коли в мене питають про того чи іншого представника чесної та непідкупної української журналістики, я згадую анекдот часів СРСР. По Парижу в автобусі їде група радянських туристів. Гід показує у вікно: «Праворуч від вас Тріумфальна арка, ліворуч – продажна жінка». За кілька хвилин по тому: «Подивіться у вікно, праворуч – Площа Згоди, ліворуч – продажна жінка». Спливає ще кілька хвилин: «Праворуч – замок Консьєржері, ліворуч – продажна жінка». Радянський турист – найдопитливіший турист у світі. Один тягне руку й питає в гіда: «Скажіть, будь ласка, а у вас є непродажні жінки?» – «Є, – відповідає гід, – але вони коштують значно дорожче».

До речі, сподіваюсь невдовзі узнати, за яку суму «Дзеркало тижня», «Детектор медіа», «Главком», «24 канал» та ще низка чесних і непідкупних українських ЗМІ в один день розмістили допис про те, що мій Телеграм-канал «Записки пасквілянта» є анонімним, належить до «кремлівської мережі» і оплачується державною-агресором для того, щоби лити бруд на професійних громадських активістів. Оскільки зазначені чесні та непідкупні ЗМІ, які отримали текст цього допису від Шабуніна і Ко, вчинили кримінальне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.435-1 КК України (виготовлення та поширення матеріалів, які містять образу честі і гідності, військовослужбовця, який здійснює заходи із забезпечення національної безпеки і оборони), скарга на бездіяльність слідчого СБУ, який ніяк не наважить зареєструвати кримінальне провадження, вже в суді.
Друзі а ви чули про те, що у Верховній Раді ще 21 вересня 2023 року була створена Тимчасова слідча комісія… зараз подивлюсь точну назву… «Тимчасова слідча комісія з питань розслідування можливих фактів порушення законодавства України у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями»? – Я раніше також не чув. Але днями випадково довідався й досі перебуваю в стані безмежного здивування – як можна розслідувати «можливі факти порушень»? – Факти або є, або їх немає.

Але, як виявилось, можна: якщо фактів немає, то їх вигадують – не даремно цю Комісію очолює видатна полководиця та військова стратегиня Анна Скороход з групи «За Майбах». Тож не дивно, що, з огляду на постать голови Комісії, її діяльність звелась, переважно, до вирішення тільки одного питання – як допомогти куму Анни Костянтинівни, такому собі Мартинюку Олександру Васильовичу, уникнути неприємних запитань у зв'язку зі зникненням і пошкодженням зброї, що була в підзвіті Мартинюка в той час, коли він командував 2 стрілецької ротою 242 окремого батальйону ТрО 241 окремої бригади ТрО.

Історія ця тягнеться вже понад рік. У 242 батальйоні ТрО колись на посаді командира 2 стрілецької роти служив кум народної депутатки Скороход, Олександр Мартинюк. Пані Скороход вирішила, що для молодшого лейтенанта командувати ротою занадто принизливо і що її кум заслуговує, щонайменше, на посаду командира батальйону. І почала «бомбити» усі мислимі та немислимі інстанції, вимагаючи молодшого лейтенанта призначити на «підполковницьку» посаду. Очевидно, Анні Костянтинівні не давав спокою приклад Юрія Гагаріна, який відправився в космос старшим лейтенантом, а приземлився майором.

Але на заваді цьому грандіозному плану стала та обставина, що посада командира батальйону не була вакантною – її обіймав майор Денис Носіков. Ба більш того: у травні 2023 року після того, як очолювана Мартинюком 2 стрілецька рота повернулась з виконання бойового завдання в складі ОТУ «Соледар» і ОТУ «Хортиця», командир батальйону призначив (це стандартна процедура) службове розслідування за фактами втрати та пошкодження зброї. Службове розслідування виявило такі порушення, що Скороход облишила ідею з призначенням кума на посаду комбата, миттєво влаштувала переміщення Мартинюка з 242 окремого батальйону ТрО до навчального центру в Дніпропетровській області та розпочала наклепницьку компанію щодо комбата Носікова з метою примусити його закрити очі на зловживання.

Заради цього, Скороход, власне, і домоглась створення отієї самої ТСК «з питань розслідування можливих фактів», а факти «можливих порушень» з боку майора Носікова здобуває в самий невибагливий спосіб – шляхом підробки документів та виготовлення відематеріалів наклепницького характеру, які розміщує в соцмережах. Чого лише варта історія з «колективною скаргою» на Носікова, яку Скороход винесла на розгляд своєї ТСК? Коли почалась перевірка «колективної скарги», то, виявилось, що військовослужбовці, які її підписали, ніколи нічого подібного не підписували, хоча їхні підписи справжні. З'ясувалось, що на прохання Мартинюка один з військовослужбовців, солдат Олег П-к, зібрав підписи солдатів 2 стрілецької роти 242 окремого батальйону під листом одного змісту (умовно кажучи – під подякою волонтерам), а потім текст листа, додатком до якого були ці підписи на окремому аркуші, замінив і передав Скороход. А, між тим, Скороход виносила мозок колишньому Головнокомандувачу ЗСУ, до якого багато разів зверталась, вимагаючи вжити заходи за цією «колективною скаргою».

Чи інший приклад: Скороход, як голова ТСК, влаштувала гармидер, вимагаючи від військового керівництва розібратись з майором Носіковим, на якого, начебто, поскаржився солдат Р. Солдат Р., довідавшись про таке, був надзвичайно здивований: він ніколи до Скороход ні з якими скаргами не звертався, а його підпис під листом на ім’я депутатки підроблений. Причому, підробляли, напевно, вже у Верховній Раді.

(далі буде)
Під рубрикою «Новини шабунінгу».

Ухвалою від 18.04.2024 в справі № 761/13456/24 слідчий суддя Шевченківського райсуду Києва зобов’язав Державне бюро розслідувань внести в ЄРДР моє повідомлення про злочин, вчинений міністром з питань стратегічних галузей промисловості України Камишіним О.М. та старшим солдатом Олійником Я.Ю., і розпочати досудове розслідування за ознаками ч. 4 ст. 409 КК України (ухилення військовослужбовця від військової служби).

Суть злочину, вчиненому паном міністром та його чи то товаришем по пляшці, чи то бой-френдом (нехай з кваліфікацією розбирається колишня дружина Камишіна) полягає в тому, що Камишін оформив цього Олійника на фіктивну службу в 67 окрему механізовану бригаду – ту саму, яку зараз розформовують через здачу позицій під Часовим Яром. Щоправда, проводячи розслідування стосовно командування бригади, високі інстанції не розповідають, що в кожній роті 67 омбр було по кілька шабуніних, тобто військовослужбовців, які фіктивно рахувались на службі, отримували грошове забезпечення, а, фактично, проживали в Києві.

Один з таких шабуніних – старший солдат 67 омбр Олійник Ярослав Юрійович, який тривалий час рахувався відрядженим до Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості, а зараз – до Акціонерного товариства «Українська оборонна промисловість». За подібні «відрядження» частина 4 стаття 409 КК України передбачає для Олійника та Комишіна від 5 до 10 років позбавлення волі.

Історія з 67 омбр ще раз доводить небезпеку такого явища як шабунінг, тобто ухилення військовослужбовців від військової служби шляхом фіктивного прикомандирування до дитячих садків, Київського цирку, НАЗК, Мінстратегпрому чи якихось акціонерних товариств. Ситуація, коли один живе в окопах, а інший, з цієї ж роти, – у київських ресторанах, бо в нього знайомий міністр чи голова НАЗК, деморалізує армію та є одним з чинників масового дезертирства.

Користуючись нагодою, дякую адвокату Ростиславу Кравцю, який представляв у суді мої інтереси.
HTML Embed Code:
2024/04/24 15:46:01
Back to Top