Channel: Психологічна підтримка
Сміх як захисна реакція: чому ми жартуємо у стресових ситуаціях
Зазвичай сміх — це реакція на веселі або приємні події. Проте гумор може виступати як захисний механізм. Він допомагає нам зняти напругу та залишатися психічно стійкими у стресових ситуаціях, коли ми занадто вразливі.
Інколи за простими жартами людина намагається приховати емоції, з якими не може впоратися: тривогу, страх, безпомічність, відчай, гнів, сором або вразливість. Як це працює?
🔸 Тривога
Людина може постійно жартувати, щоб з'ясувати, як до неї ставляться інші. За усім цим стоїть тривога. Якщо в дитинстві людина не відчуває, що її цінують, це може викликати тривогу. Щоб зменшити це неприємне відчуття, психіка активує стратегії компенсації, однією з яких є потреба у схваленні.
Така ж стратегія може застосовуватися людиною в дорослому житті: вона прагне подобатись іншим. Через це вона постійно жартує. Людина сприймає це так: якщо інші сміються над її жартами, значить, вона їм подобається — можна бути спокійною.
Гумор також може стати невіддільною частиною нашої комунікації з іншими, якщо в нашій сім’ї було прийнято постійно жартувати.
🔸Агресія
Через сміх людина може висловлювати агресію в безпечній для себе формі. У жартах можна замаскувати багато суперечливих почуттів: образу, роздратованість тощо. Наприклад, якщо нас образили слова близької людини, ми можемо не наважитися відкрито висловити свої почуття. Натомість вдаємося до іронії або сарказму.
🔸 Травма
Через травму людина може переживати безліч неприємних емоцій. Гумор допомагає з ними впоратись. Усвідомлення того, що "я можу перетворити щось страшне на смішне", створює відчуття контролю. Проте це відчуття ілюзорне.
Людина може почати сміятися над трагічними подіями. Але в цьому криється небезпека: ми перестаємо адекватно сприймати реальність. Поки ми "зажартовуємо" травму, ми відкладаємо реальний процес її прийняття — все ніяк не можемо її пережити.
🔸 Вразливість
Людина може боятися, що виявлення справжніх почуттів може викрити її слабкість перед іншими, які скористаються цим. Вона тоді жартує, щоб не виглядати вразливою. Наприклад, постійні жарти перед тим, хто нам подобається, не що інше, як спроба приховати свої справжні почуття.
🔸 Шок
Усмішка може виникати як реакція на шок, на розгубленість. Буває так, що справжнім почуттям ще треба час, щоб проникнути у свідомість. І це нормально: кожен має свою власну швидкість обробки емоцій.
У тому, щоб приховувати за жартами образу, а за істеричним сміхом — тривогу та страх, немає нічого страшного. Гумор допомагає впоратися із цими неприємними почуттями. Але користуватися цим захистом слід розумно та в міру.
Психотерапія ж допоможе зрозуміти, яка причина наших жартів та що за ними ховається. Так само як і навчить керувати емоціями та виражати їх у безпечний для нас та інших спосіб.
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
Зазвичай сміх — це реакція на веселі або приємні події. Проте гумор може виступати як захисний механізм. Він допомагає нам зняти напругу та залишатися психічно стійкими у стресових ситуаціях, коли ми занадто вразливі.
Інколи за простими жартами людина намагається приховати емоції, з якими не може впоратися: тривогу, страх, безпомічність, відчай, гнів, сором або вразливість. Як це працює?
🔸 Тривога
Людина може постійно жартувати, щоб з'ясувати, як до неї ставляться інші. За усім цим стоїть тривога. Якщо в дитинстві людина не відчуває, що її цінують, це може викликати тривогу. Щоб зменшити це неприємне відчуття, психіка активує стратегії компенсації, однією з яких є потреба у схваленні.
Така ж стратегія може застосовуватися людиною в дорослому житті: вона прагне подобатись іншим. Через це вона постійно жартує. Людина сприймає це так: якщо інші сміються над її жартами, значить, вона їм подобається — можна бути спокійною.
Гумор також може стати невіддільною частиною нашої комунікації з іншими, якщо в нашій сім’ї було прийнято постійно жартувати.
🔸Агресія
Через сміх людина може висловлювати агресію в безпечній для себе формі. У жартах можна замаскувати багато суперечливих почуттів: образу, роздратованість тощо. Наприклад, якщо нас образили слова близької людини, ми можемо не наважитися відкрито висловити свої почуття. Натомість вдаємося до іронії або сарказму.
🔸 Травма
Через травму людина може переживати безліч неприємних емоцій. Гумор допомагає з ними впоратись. Усвідомлення того, що "я можу перетворити щось страшне на смішне", створює відчуття контролю. Проте це відчуття ілюзорне.
Людина може почати сміятися над трагічними подіями. Але в цьому криється небезпека: ми перестаємо адекватно сприймати реальність. Поки ми "зажартовуємо" травму, ми відкладаємо реальний процес її прийняття — все ніяк не можемо її пережити.
🔸 Вразливість
Людина може боятися, що виявлення справжніх почуттів може викрити її слабкість перед іншими, які скористаються цим. Вона тоді жартує, щоб не виглядати вразливою. Наприклад, постійні жарти перед тим, хто нам подобається, не що інше, як спроба приховати свої справжні почуття.
🔸 Шок
Усмішка може виникати як реакція на шок, на розгубленість. Буває так, що справжнім почуттям ще треба час, щоб проникнути у свідомість. І це нормально: кожен має свою власну швидкість обробки емоцій.
У тому, щоб приховувати за жартами образу, а за істеричним сміхом — тривогу та страх, немає нічого страшного. Гумор допомагає впоратися із цими неприємними почуттями. Але користуватися цим захистом слід розумно та в міру.
Психотерапія ж допоможе зрозуміти, яка причина наших жартів та що за ними ховається. Так само як і навчить керувати емоціями та виражати їх у безпечний для нас та інших спосіб.
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
Як працює наша «внутрішня хімія»?
Дофамін — це нейромедіатор, хімічна речовина, що сприяє передачі сигналів між нейронами в мозку. Це ключ до емоційного благополуччя, рушійна сила наших прагнень і джерело життєвої енергії. Він також впливає на координацію, м'язовий тонус, гормональний баланс та багато інших функцій.
Анна Лембке — психіатриня, докторка медичних наук зі Стенфорду, дослідниця залежностей та авторка бестселера «Дофамінове покоління». У подкасті «Простими словами» вона пояснила, як працює наша «внутрішня хімія», чому сучасний світ підштовхує нас до залежностей та що таке «швидкий» і «повільний» дофамін.
✅ «За мільйони років еволюції ми навчились інстинктивно шукати задоволення й уникати болю. Ми робимо це мимоволі та несвідомо. Зараз ми маємо докладати багато зусиль, щоби робити навпаки».
✅ «Коли ми сприймаємо щось як важливе для виживання та варте уваги, в системі винагороди мозку виділяється дофамін, ендогенні опіоїди та канабіноїди. Ми ніби ходяча аптека».
✅ «Протягом більшої частини людського існування нам доводилося проходити десятки кілометрів щодня, терпіти спрагу, голод, холод, спеку, уникати хижаків і дуже важко працювати, щоб отримати лише невелику кількість дофаміну. Зараз ми не маємо докладати майже ніяких зусиль, щоб отримати величезний сплеск дофаміну».
✅ «Отже, наші природні механізми не відповідають світові, в якому ми живемо. Цукор та алкоголь стали дешевими, їжа смачнішою через штучні ароматизатори, наркотики потужнішими. У нас стало більше вільного часу та з'явився цілодобовий доступ до розваг в інтернеті. Це створює ідеальні умови для розвитку залежності, що вражає наш мозок».
✅ «Усі ці стимули провокують швидке виділення великої кількості дофаміну, після чого його рівень падає нижче базового. Наш мозок завжди прагне до балансу рівня дофаміну. Тому у разі будь-якого відхилення від базової лінії мозок буде напружено працювати, щоб відновити рівновагу. Після швидкого задоволення ми неминуче відчуваємо біль, який намагаємося загасити».
✅ «Один шматочок шоколаду провокує швидкий викид дофаміну. Ми відчуваємо задоволення. Однак система прагне до балансу, тому дуже скоро внутрішні терези переважать на бік болю. І з'явиться непереборне бажання з’їсти ще один шматочок, оскільки це найшвидший спосіб відновити рівновагу. Так працює «швидкий» дофамін».
✅ «Тоді як «повільний» дофамін — це коли ми не їмо деякий час, відчуваємо голод, а потім з'їдаємо шматочок броколі. Вона здається нам до біса смачною, і в нас відновлюється стан дофамінової рівноваги».
Джерело: howareu_program
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
Дофамін — це нейромедіатор, хімічна речовина, що сприяє передачі сигналів між нейронами в мозку. Це ключ до емоційного благополуччя, рушійна сила наших прагнень і джерело життєвої енергії. Він також впливає на координацію, м'язовий тонус, гормональний баланс та багато інших функцій.
Анна Лембке — психіатриня, докторка медичних наук зі Стенфорду, дослідниця залежностей та авторка бестселера «Дофамінове покоління». У подкасті «Простими словами» вона пояснила, як працює наша «внутрішня хімія», чому сучасний світ підштовхує нас до залежностей та що таке «швидкий» і «повільний» дофамін.
✅ «За мільйони років еволюції ми навчились інстинктивно шукати задоволення й уникати болю. Ми робимо це мимоволі та несвідомо. Зараз ми маємо докладати багато зусиль, щоби робити навпаки».
✅ «Коли ми сприймаємо щось як важливе для виживання та варте уваги, в системі винагороди мозку виділяється дофамін, ендогенні опіоїди та канабіноїди. Ми ніби ходяча аптека».
✅ «Протягом більшої частини людського існування нам доводилося проходити десятки кілометрів щодня, терпіти спрагу, голод, холод, спеку, уникати хижаків і дуже важко працювати, щоб отримати лише невелику кількість дофаміну. Зараз ми не маємо докладати майже ніяких зусиль, щоб отримати величезний сплеск дофаміну».
✅ «Отже, наші природні механізми не відповідають світові, в якому ми живемо. Цукор та алкоголь стали дешевими, їжа смачнішою через штучні ароматизатори, наркотики потужнішими. У нас стало більше вільного часу та з'явився цілодобовий доступ до розваг в інтернеті. Це створює ідеальні умови для розвитку залежності, що вражає наш мозок».
✅ «Усі ці стимули провокують швидке виділення великої кількості дофаміну, після чого його рівень падає нижче базового. Наш мозок завжди прагне до балансу рівня дофаміну. Тому у разі будь-якого відхилення від базової лінії мозок буде напружено працювати, щоб відновити рівновагу. Після швидкого задоволення ми неминуче відчуваємо біль, який намагаємося загасити».
✅ «Один шматочок шоколаду провокує швидкий викид дофаміну. Ми відчуваємо задоволення. Однак система прагне до балансу, тому дуже скоро внутрішні терези переважать на бік болю. І з'явиться непереборне бажання з’їсти ще один шматочок, оскільки це найшвидший спосіб відновити рівновагу. Так працює «швидкий» дофамін».
✅ «Тоді як «повільний» дофамін — це коли ми не їмо деякий час, відчуваємо голод, а потім з'їдаємо шматочок броколі. Вона здається нам до біса смачною, і в нас відновлюється стан дофамінової рівноваги».
Джерело: howareu_program
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
Розлучаємося з партнером “правильно”
Процес розставання можна зробити менш болючим. Але треба розуміти, що він у будь-якому разі не буде легким. І не важливо, вашим стосункам 2 місяці чи 10 років. Просто рівень болю та тривалість страждань буде різною.
Якщо ви вирішили розлучитися з партнером, є певні рекомендації психотерапевтів, як поводитись і що робити для полегшення цього процесу:
🔺Забудьте фільми, казки, серіали, де люди розлучаються з усмішкою на обличчі і з розумінням розходяться в різні сторони. Це якщо не повна вигадка, то дуже рідкісні, поодинокі випадки. Частіше розлучення супроводжує буря емоцій, сльози, звинувачення, знецінення, а також образи та приниження. І все, що в кіно пов'язане із прощальною романтикою (сніданок, обід, секс, поїздка), це те, що нікому не потрібно. Розмова може бути тільки одна: в ній один із партнерів чітко та зрозуміло повідомить, що йде, що будуватиме інше життя.
🔺Якщо стосунки не пов'язані шлюбом, спільністю майна, спільними дітьми, то чим швидше і ясніше пройде розмова, тим менше болю вона принесе.
🔺 Звичайно, дуже хочеться піти красиво, сказати щось на зразок “ти прекрасна/прекрасний, у цьому немає твоєї вини, а я такий/така погана”. Зазвичай таке кажуть, щоб знизити почуття провини від того, що завдаєш болю іншій людині. Але слід бути готовим до того, що не вийде перенести відповідальність за свій вчинок: все одно будеш “негідником” і тим, хто завдає страждань.
🔺Чекати, що вам скажуть “ну добре, з кожним буває, ти не поганий, я все розумію” – це дурити себе. Тому немає сенсу розтягувати цю неприємну ситуацію, а треба просто взяти відповідальність на себе за ініціативу в розлуці.
🔺Не потрібно пояснювати партнеру причину свого вчинку, навіть якщо вас сильно про це просять. Адже якщо ви кажете, що з партнером все “так”, то виникне абсолютно резонне запитання: чому йдеш? Якщо ж щось не так, то є ризик почути у відповідь обіцянки змінитися, щоб врятувати стосунки. Це може просто розтягнути процес розставання і зробити його ще болючішим.
🔺Пояснення принесуть тільки додаткові муки тому, від кого йдуть. У момент, коли з людиною розлучаються, вона і так схильна шукати причину в собі. Не підливайте олії у вогонь, пояснюючи, чому ваші стосунки не склались.
🔺Якщо знайдете на це ресурс, то можна просто подякувати за все те добре й тепле, що було у ваших взаєминах. Якщо ресурсу немає, то просто оголосіть своє рішення та йдіть.
🔺Діліть майно прозоро і зрозуміло для обох сторін. У цьому питанні важливо якнайшвидше поставити крапку, щоб не залишати партнеру марні надії на продовження стосунків. Чим швидше ви розійдетеся, тим швидше кожен із вас відновиться і почне будувати нові стосунки.
🔺Коли ви продовжуєте повертатися до попередніх взаємин дзвінками, зустрічами в ресторанах, незакритими питаннями, то найімовірніше, ці стосунки вам не байдужі й ще не закінчені для вас.
🔺Зміни – це завжди страшно. Ніколи не знаєш, що буде там, у новому житті, з новими стосунками. Ніхто не дасть гарантії, що буде краще. Але якщо розумієте, що у ваших стосунках не залишилося нічого, що тішить і приносить задоволення, то треба рухатися вперед або просто в інший бік. Є готовність до змін – дійте.
Ольга Корбут, психологиня
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
Процес розставання можна зробити менш болючим. Але треба розуміти, що він у будь-якому разі не буде легким. І не важливо, вашим стосункам 2 місяці чи 10 років. Просто рівень болю та тривалість страждань буде різною.
Якщо ви вирішили розлучитися з партнером, є певні рекомендації психотерапевтів, як поводитись і що робити для полегшення цього процесу:
🔺Забудьте фільми, казки, серіали, де люди розлучаються з усмішкою на обличчі і з розумінням розходяться в різні сторони. Це якщо не повна вигадка, то дуже рідкісні, поодинокі випадки. Частіше розлучення супроводжує буря емоцій, сльози, звинувачення, знецінення, а також образи та приниження. І все, що в кіно пов'язане із прощальною романтикою (сніданок, обід, секс, поїздка), це те, що нікому не потрібно. Розмова може бути тільки одна: в ній один із партнерів чітко та зрозуміло повідомить, що йде, що будуватиме інше життя.
🔺Якщо стосунки не пов'язані шлюбом, спільністю майна, спільними дітьми, то чим швидше і ясніше пройде розмова, тим менше болю вона принесе.
🔺 Звичайно, дуже хочеться піти красиво, сказати щось на зразок “ти прекрасна/прекрасний, у цьому немає твоєї вини, а я такий/така погана”. Зазвичай таке кажуть, щоб знизити почуття провини від того, що завдаєш болю іншій людині. Але слід бути готовим до того, що не вийде перенести відповідальність за свій вчинок: все одно будеш “негідником” і тим, хто завдає страждань.
🔺Чекати, що вам скажуть “ну добре, з кожним буває, ти не поганий, я все розумію” – це дурити себе. Тому немає сенсу розтягувати цю неприємну ситуацію, а треба просто взяти відповідальність на себе за ініціативу в розлуці.
🔺Не потрібно пояснювати партнеру причину свого вчинку, навіть якщо вас сильно про це просять. Адже якщо ви кажете, що з партнером все “так”, то виникне абсолютно резонне запитання: чому йдеш? Якщо ж щось не так, то є ризик почути у відповідь обіцянки змінитися, щоб врятувати стосунки. Це може просто розтягнути процес розставання і зробити його ще болючішим.
🔺Пояснення принесуть тільки додаткові муки тому, від кого йдуть. У момент, коли з людиною розлучаються, вона і так схильна шукати причину в собі. Не підливайте олії у вогонь, пояснюючи, чому ваші стосунки не склались.
🔺Якщо знайдете на це ресурс, то можна просто подякувати за все те добре й тепле, що було у ваших взаєминах. Якщо ресурсу немає, то просто оголосіть своє рішення та йдіть.
🔺Діліть майно прозоро і зрозуміло для обох сторін. У цьому питанні важливо якнайшвидше поставити крапку, щоб не залишати партнеру марні надії на продовження стосунків. Чим швидше ви розійдетеся, тим швидше кожен із вас відновиться і почне будувати нові стосунки.
🔺Коли ви продовжуєте повертатися до попередніх взаємин дзвінками, зустрічами в ресторанах, незакритими питаннями, то найімовірніше, ці стосунки вам не байдужі й ще не закінчені для вас.
🔺Зміни – це завжди страшно. Ніколи не знаєш, що буде там, у новому житті, з новими стосунками. Ніхто не дасть гарантії, що буде краще. Але якщо розумієте, що у ваших стосунках не залишилося нічого, що тішить і приносить задоволення, то треба рухатися вперед або просто в інший бік. Є готовність до змін – дійте.
Ольга Корбут, психологиня
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
«Люблю тебе ненавидіти» (2023)
Після незабутнього першого побачення успішний фінансовий аналітик Бен і молода студентка юридичного факультету Бі здаються ідеальною парою, проте шалена пристрасть перетворюється на взаємну ненависть та зневагу. Через деякий час хлопець і дівчина перетинаються на весіллі сестри Бі в Австралії. Перебуваючи під тиском непростих обставин, Бен і Бі вирішують на час урочистостей прикинутися закоханою парою. У міру здійснення свого плану двоє переживають комічні пригоди та починаються закохуватися по-справжньому...
«Корабельні новини» (2001)
Невдасі Койлу вкотре не щастить — нова дівчина влаштовує у його житті повний бедлам. Щоб почати все з нуля, Койл залишає Нью-Йорк, але, на свій подив, виявляється на порозі таємниць загадкового минулого.
«Де ти поділась, Бернадетт» (2019)
Бернадетт по-справжньому чарівна і талановита. Вона працює архітектором і отримує величезне задоволення від своєї роботи. В будинку жінку завжди чекає люблячий і дуже уважний чоловік. Крім того, героїня виховує чудову і слухняну дочку. А всі разом вони живуть в прекрасному будинку. Але одного разу героїня приймає рішення кинути своє звичне життя. Вона немов зникає для оточуючих, вирушаючи на пошуки самої себе. Бернадетт хоче отримати новий досвід і знайти справжнє щастя, навіть якщо для цього доведеться йти на край світу.
Джерело: uaserials.pro
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
Після незабутнього першого побачення успішний фінансовий аналітик Бен і молода студентка юридичного факультету Бі здаються ідеальною парою, проте шалена пристрасть перетворюється на взаємну ненависть та зневагу. Через деякий час хлопець і дівчина перетинаються на весіллі сестри Бі в Австралії. Перебуваючи під тиском непростих обставин, Бен і Бі вирішують на час урочистостей прикинутися закоханою парою. У міру здійснення свого плану двоє переживають комічні пригоди та починаються закохуватися по-справжньому...
«Корабельні новини» (2001)
Невдасі Койлу вкотре не щастить — нова дівчина влаштовує у його житті повний бедлам. Щоб почати все з нуля, Койл залишає Нью-Йорк, але, на свій подив, виявляється на порозі таємниць загадкового минулого.
«Де ти поділась, Бернадетт» (2019)
Бернадетт по-справжньому чарівна і талановита. Вона працює архітектором і отримує величезне задоволення від своєї роботи. В будинку жінку завжди чекає люблячий і дуже уважний чоловік. Крім того, героїня виховує чудову і слухняну дочку. А всі разом вони живуть в прекрасному будинку. Але одного разу героїня приймає рішення кинути своє звичне життя. Вона немов зникає для оточуючих, вирушаючи на пошуки самої себе. Бернадетт хоче отримати новий досвід і знайти справжнє щастя, навіть якщо для цього доведеться йти на край світу.
Джерело: uaserials.pro
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
Розправте плечі: секрети впевненості в собі
Ваше ставлення до себе – це ваш хребет. Уявіть, як складно жити радісно, коли ниє спина. Із самооцінкою так само: якщо вона хворіє, життя втрачає барви.
Щоденні кроки, зроблені з хворим ставленням до себе, складають життя, сповнене невпевненості, сумнівів і самознищення. Партнер, який терпить нездорові стосунки, може боятися, що більше нікому не буде цікавим. Людина з низькою зарплатою може вважати себе негідною більшого. А коли ви мовчки терпите хамство, ризикуєте повірити, що це ви того заслуговуєте.
Проблема із самооцінкою може виникнути в дитинстві, коли дитину не хвалять, постійно порівнюють з іншими, принижують та знецінюють. Також вона може з'явитися в більш дорослому віці як результат низки невдач.
✅ Симптоми хворої самооцінки: самокритика та самообрази, невпевненість у собі, чиясь думка важливіша за свою, страшно говорити «ні», незрозуміло, чого хочеться, почуття провини, знецінення себе, самопокарання, токсичні стосунки, прагнення привертати до себе увагу.
Але змінити самооцінку можливо! Це не так складно, як здається:
🔸 Зверніть увагу на своє тіло
Вчіться займати свій простір, розправляти плечі, вирівнювати спину, відчувати опору в стопах. Спочатку буде важко, але потім стане звичкою. Людина з хорошою поставою виглядає більш авторитетною, компетентною, успішною, гарною. Передусім – для себе!
🔸 Піддавайте сумніву самокритику
Негативні думки про себе майже невмирущі та практично завжди відчуваються як істина. Ваше завдання – навчитися гальмувати їх ще на підході. Пам'ятайте, що ваші думки – це не факти. Це просто думки, і вони можуть бути помилковими.
🔸 Визначте свої особисті межі
Особисті кордони бувають різними: тілесними, тимчасовими, емоційними, соціальними. Як це зробити? Дайте відповіді на ствердження: «Мені некомфортно, коли люди…», «Мені не подобається, коли мене називають…», «Я не люблю говорити на теми…». Згадайте ситуації, коли вам було неприємно. Ваші емоції – індикатор порушення кордонів.
🔸 Познайомтеся із собою
Анкета – добрий початок. Чесно та ретельно дайте відповіді на запитання про те, що вам найбільше подобається чи не подобається, чого ви хочете зараз чи через рік, сформулюйте свою мрію, визначте джерела натхнення, людей, поряд з якими ваша душа співає чи навпаки – ви відчуваєте багатоденний стрес після спілкування з ними.
✅ Зверніть увагу: заїдання, зміна зовнішності, брендові речі, копіювання інших людей, гроші та чуже схвалення не лікують самооцінку.
✅ Почати працювати над самооцінкою може бути важко. Цей процес потребує вашої постійної роботи, уваги, часу. Але в результаті ви отримаєте винагороду: стійкість до чужих слів, впевненість і рішучість, свободу, сміливість мріяти і йти до мети.
Тому починайте працювати вже зараз. Адже ви заслуговуєте на щасливе життя, сповнене любові до себе!
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
Ваше ставлення до себе – це ваш хребет. Уявіть, як складно жити радісно, коли ниє спина. Із самооцінкою так само: якщо вона хворіє, життя втрачає барви.
Щоденні кроки, зроблені з хворим ставленням до себе, складають життя, сповнене невпевненості, сумнівів і самознищення. Партнер, який терпить нездорові стосунки, може боятися, що більше нікому не буде цікавим. Людина з низькою зарплатою може вважати себе негідною більшого. А коли ви мовчки терпите хамство, ризикуєте повірити, що це ви того заслуговуєте.
Проблема із самооцінкою може виникнути в дитинстві, коли дитину не хвалять, постійно порівнюють з іншими, принижують та знецінюють. Також вона може з'явитися в більш дорослому віці як результат низки невдач.
✅ Симптоми хворої самооцінки: самокритика та самообрази, невпевненість у собі, чиясь думка важливіша за свою, страшно говорити «ні», незрозуміло, чого хочеться, почуття провини, знецінення себе, самопокарання, токсичні стосунки, прагнення привертати до себе увагу.
Але змінити самооцінку можливо! Це не так складно, як здається:
🔸 Зверніть увагу на своє тіло
Вчіться займати свій простір, розправляти плечі, вирівнювати спину, відчувати опору в стопах. Спочатку буде важко, але потім стане звичкою. Людина з хорошою поставою виглядає більш авторитетною, компетентною, успішною, гарною. Передусім – для себе!
🔸 Піддавайте сумніву самокритику
Негативні думки про себе майже невмирущі та практично завжди відчуваються як істина. Ваше завдання – навчитися гальмувати їх ще на підході. Пам'ятайте, що ваші думки – це не факти. Це просто думки, і вони можуть бути помилковими.
🔸 Визначте свої особисті межі
Особисті кордони бувають різними: тілесними, тимчасовими, емоційними, соціальними. Як це зробити? Дайте відповіді на ствердження: «Мені некомфортно, коли люди…», «Мені не подобається, коли мене називають…», «Я не люблю говорити на теми…». Згадайте ситуації, коли вам було неприємно. Ваші емоції – індикатор порушення кордонів.
🔸 Познайомтеся із собою
Анкета – добрий початок. Чесно та ретельно дайте відповіді на запитання про те, що вам найбільше подобається чи не подобається, чого ви хочете зараз чи через рік, сформулюйте свою мрію, визначте джерела натхнення, людей, поряд з якими ваша душа співає чи навпаки – ви відчуваєте багатоденний стрес після спілкування з ними.
✅ Зверніть увагу: заїдання, зміна зовнішності, брендові речі, копіювання інших людей, гроші та чуже схвалення не лікують самооцінку.
✅ Почати працювати над самооцінкою може бути важко. Цей процес потребує вашої постійної роботи, уваги, часу. Але в результаті ви отримаєте винагороду: стійкість до чужих слів, впевненість і рішучість, свободу, сміливість мріяти і йти до мети.
Тому починайте працювати вже зараз. Адже ви заслуговуєте на щасливе життя, сповнене любові до себе!
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
Як піклуватися про себе та підтримувати дітей?
Серія коротких анімаційних відеороликів, щоб пояснити, як працює стрес та як підтримувати дітей зберігаючи власний ресурс.
Всі відео за посиланням: https://www.youtube.com/@safespace.kmarehab
Серед тем:
🟡 Почніть з турботи про себе. Це як в літаку: спочатку допоможіть собі, а потім дитині. Існує безліч вправ для боротьби зі стресом.
🟡 Говоріть з дитиною, придумуйте спільні ігри. Допомагайте їм долати своїх емоційних драконів.
🟡 Під впливом стресу у дітей можуть виникати ознаки вікового регресу. Це нормально. Але вчителям і батькам важливо розуміти базову фізіологію стресу у дітей, аби мати можливість їм допомогти.
Програма «Безпечний простір» — це програма психосоціальної підтримки для шкіл та дитячих садочків. Компоненти програми передбачають навчання для вчителів та шкільних психологів, профілактику вигорання, та надання підтримки дітям з симптомами психосоціального стресу і травми. За два роки повномасштабної війни до програми долучилися більше 2000 шкіл з усієї України.
Серія коротких анімаційних відеороликів, щоб пояснити, як працює стрес та як підтримувати дітей зберігаючи власний ресурс.
Всі відео за посиланням: https://www.youtube.com/@safespace.kmarehab
Серед тем:
🟡 Почніть з турботи про себе. Це як в літаку: спочатку допоможіть собі, а потім дитині. Існує безліч вправ для боротьби зі стресом.
🟡 Говоріть з дитиною, придумуйте спільні ігри. Допомагайте їм долати своїх емоційних драконів.
🟡 Під впливом стресу у дітей можуть виникати ознаки вікового регресу. Це нормально. Але вчителям і батькам важливо розуміти базову фізіологію стресу у дітей, аби мати можливість їм допомогти.
Програма «Безпечний простір» — це програма психосоціальної підтримки для шкіл та дитячих садочків. Компоненти програми передбачають навчання для вчителів та шкільних психологів, профілактику вигорання, та надання підтримки дітям з симптомами психосоціального стресу і травми. За два роки повномасштабної війни до програми долучилися більше 2000 шкіл з усієї України.
Як це – нічого не відчувати?
Завдяки почуттям люди навчилися не просто виживати, але й розвиватися. Адже саме почуття наповнюють життя сенсом. Чим більше ми відчуваємо, тим більш наповненим є наше життя. Якими б не були почуття, саме вони змушують нас відчувати себе живими.
Проте є люди, які відчувають душевну порожнечу або не можуть розпізнати та висловити свої переживання.
Психологи виділяють кілька таких станів, коли людина перестає відчувати емоції:
🔸 Апатія – це стан тимчасової байдужості, відсутності сил і мотивації. Людина втрачає інтерес до хобі та речей, які раніше приносили радість.
🔸 Ангедонія – світ стає сірим: людина не здатна отримувати задоволення. Їжа, спілкування, хобі, фізичні вправи, секс не приносять радості.
🔸 Депресія — це постійний пригнічений стан, втрата інтересу до життя. Зазвичай діагностується, коли подібний стан зберігається довше двох тижнів.
🔸 Алекситимія – нездатність висловити свої почуття; неможливість знайти слова, щоб висловити свої емоції.
Чому деякі люди не вміють поводитися з почуттями
Людина з дитинства здобуває навичку розпізнавати та вільно виявляти емоції зовні. Проблеми можуть початися тоді, коли батьки не вчать дитину розпізнавати чужі емоції, не дають дитині усвідомити, що ж вона сама відчуває, починають відчувати за неї. Якщо людину виховують батьки, які все контролюють, є ризик, що вона відчуватиме лише ті емоції, які їй дозволяли. Така людина стає для себе “цензором”, який жорстко контролює емоції та пригнічує “нелегітимні”. Через це людина може стати депресивною, байдужою або ж мати стани відсутності почуттів.
🔸 Контроль та уникнення
Негативні емоції, як-от злість, смуток, ревнощі, заздрість, нам також корисні. Але не всі вміють із ними поводитися, їх важко прийняти. Людині часом комфортніше втекти від неприйнятних почуттів або ж спробувати взяти їх під контроль.
Психіка включає захист. І ним стає інтенсивна тривога – саме вона наче оберігає від неприйнятних почуттів. Чим більше людина буде опиратися негативним почуттям, тим сильнішою ставатиме тривога.
🔸 Пригнічені та витіснені почуття
Коли негативних переживань стає забагато, що впоратись із ними нема сил, людина ховає їх глибоко всередині або витісняє.
Людина може хотіти виявити злість, але при цьому продовжує залишатися зовні спокійною. Агресія хоч і добре захована, але рано чи пізно знайде вихід: через знецінення, показову чесноту чи нудьгу. Якщо не проживати емоції, а пригнічувати їх, є ризик виникнення неврозу.
🔸 Ізоляція афекту
Ізоляція афекту – зменшення значення почуттів, усвідомлення їх через розум, а не переживання. У такому стані людина говорить про те, що відчуває, наче на автоматі – без емоцій. Почуття є, але емоційного зв'язку з ними немає. Наприклад, якщо хлопчикам у дитинстві наказували не плакати, то дорослими вони уникатимуть смутку та туги. Дівчатка, яким забороняли проявляти агресію, будуть її придушувати в дорослому віці.
🔸 Втрата орієнтирів
Почуття слугують для нас внутрішнім орієнтиром – підказують, що з нами відбувається. Коли підказок немає, ми діємо за загальноприйнятим алгоритмом – так, як від нас чекають. Людина може дбати про близьких, бути доброю, але при цьому не бути залученою емоційно.
Життя таких людей позбавлене яскравих фарб. У них нема прагнень, натхнення.
Інші їх сприймають як людей байдужих, проте ця байдужість звернена до самого себе.
***
Відновити здоровий прояв емоцій допоможе психотерапія. Психотерапевт покаже, як можна переграти руйнівні емоції, а також як сповна насолодитися позитивними. Все це необхідно, щоб жити повноцінним чуттєвим життям.
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
Завдяки почуттям люди навчилися не просто виживати, але й розвиватися. Адже саме почуття наповнюють життя сенсом. Чим більше ми відчуваємо, тим більш наповненим є наше життя. Якими б не були почуття, саме вони змушують нас відчувати себе живими.
Проте є люди, які відчувають душевну порожнечу або не можуть розпізнати та висловити свої переживання.
Психологи виділяють кілька таких станів, коли людина перестає відчувати емоції:
🔸 Апатія – це стан тимчасової байдужості, відсутності сил і мотивації. Людина втрачає інтерес до хобі та речей, які раніше приносили радість.
🔸 Ангедонія – світ стає сірим: людина не здатна отримувати задоволення. Їжа, спілкування, хобі, фізичні вправи, секс не приносять радості.
🔸 Депресія — це постійний пригнічений стан, втрата інтересу до життя. Зазвичай діагностується, коли подібний стан зберігається довше двох тижнів.
🔸 Алекситимія – нездатність висловити свої почуття; неможливість знайти слова, щоб висловити свої емоції.
Чому деякі люди не вміють поводитися з почуттями
Людина з дитинства здобуває навичку розпізнавати та вільно виявляти емоції зовні. Проблеми можуть початися тоді, коли батьки не вчать дитину розпізнавати чужі емоції, не дають дитині усвідомити, що ж вона сама відчуває, починають відчувати за неї. Якщо людину виховують батьки, які все контролюють, є ризик, що вона відчуватиме лише ті емоції, які їй дозволяли. Така людина стає для себе “цензором”, який жорстко контролює емоції та пригнічує “нелегітимні”. Через це людина може стати депресивною, байдужою або ж мати стани відсутності почуттів.
🔸 Контроль та уникнення
Негативні емоції, як-от злість, смуток, ревнощі, заздрість, нам також корисні. Але не всі вміють із ними поводитися, їх важко прийняти. Людині часом комфортніше втекти від неприйнятних почуттів або ж спробувати взяти їх під контроль.
Психіка включає захист. І ним стає інтенсивна тривога – саме вона наче оберігає від неприйнятних почуттів. Чим більше людина буде опиратися негативним почуттям, тим сильнішою ставатиме тривога.
🔸 Пригнічені та витіснені почуття
Коли негативних переживань стає забагато, що впоратись із ними нема сил, людина ховає їх глибоко всередині або витісняє.
Людина може хотіти виявити злість, але при цьому продовжує залишатися зовні спокійною. Агресія хоч і добре захована, але рано чи пізно знайде вихід: через знецінення, показову чесноту чи нудьгу. Якщо не проживати емоції, а пригнічувати їх, є ризик виникнення неврозу.
🔸 Ізоляція афекту
Ізоляція афекту – зменшення значення почуттів, усвідомлення їх через розум, а не переживання. У такому стані людина говорить про те, що відчуває, наче на автоматі – без емоцій. Почуття є, але емоційного зв'язку з ними немає. Наприклад, якщо хлопчикам у дитинстві наказували не плакати, то дорослими вони уникатимуть смутку та туги. Дівчатка, яким забороняли проявляти агресію, будуть її придушувати в дорослому віці.
🔸 Втрата орієнтирів
Почуття слугують для нас внутрішнім орієнтиром – підказують, що з нами відбувається. Коли підказок немає, ми діємо за загальноприйнятим алгоритмом – так, як від нас чекають. Людина може дбати про близьких, бути доброю, але при цьому не бути залученою емоційно.
Життя таких людей позбавлене яскравих фарб. У них нема прагнень, натхнення.
Інші їх сприймають як людей байдужих, проте ця байдужість звернена до самого себе.
***
Відновити здоровий прояв емоцій допоможе психотерапія. Психотерапевт покаже, як можна переграти руйнівні емоції, а також як сповна насолодитися позитивними. Все це необхідно, щоб жити повноцінним чуттєвим життям.
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
«Вбивство у Східному експресі» (2017)
У подорожі по залізниці є своя чарівність. За вікнами повільно змінюються пейзажі, чуються тихі розмови, розмірений стукіт коліс заколисує. Але у фільмі ці емоції ніхто не встиг випробувати. Точніше сказати, приємна поїздка була перервана найжорстокішим і обурливим чином. Відбувся злочин.
«Снігова спільнота» (2023)
Авіакатастрофа в Андах стає наріжним каменем життя 29 пасажирів, що вижили з 45 пасажирів, що вирушили до Чилі. Спочатку, борт був наповнений сміхом та ентузіазмом, адже на борту знаходилася команда з регбі, сповнена рішучості здобути перемогу. Однак життя підносить свої несподіванки, і пасажири попадають крижану глушину, позбавлені зв'язку та можливості навіть подати сигнал SOS.
Тепер їхній єдиний союзник — воля до виживання. На тлі мінімального запасу їжі та води, без можливості зв'язку зі світом, стає ясно, що вижити можна лише об'єднавшись. Жарти та радість від майбутньої гри залишаються у минулому.
«Арахісовий сокіл» (2019)
У центрі історії знаходиться Зак - хлопець з синдромом Дауна, який змушений жити в будинку для людей похилого віку, де за ним доглядає доглядальниця Елеанор. Одного разу вночі він втікає зі своєї палати, щоб здійснити заповітну мрію - стати рестлером. У той же час дрібний злочинець Тайлер рятується від переслідувачів в болотистій місцевості, де випадково зустрічає Зака, який потребує допомоги. Герої швидко знаходять спільну мову і відправляються на пошуки школи рестлінга, а через деякий час до них приєднується добродушна Елеонор, яку директор будинку пристарілих відправив на пошуки втікача
Джерело: uakino.club
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
У подорожі по залізниці є своя чарівність. За вікнами повільно змінюються пейзажі, чуються тихі розмови, розмірений стукіт коліс заколисує. Але у фільмі ці емоції ніхто не встиг випробувати. Точніше сказати, приємна поїздка була перервана найжорстокішим і обурливим чином. Відбувся злочин.
«Снігова спільнота» (2023)
Авіакатастрофа в Андах стає наріжним каменем життя 29 пасажирів, що вижили з 45 пасажирів, що вирушили до Чилі. Спочатку, борт був наповнений сміхом та ентузіазмом, адже на борту знаходилася команда з регбі, сповнена рішучості здобути перемогу. Однак життя підносить свої несподіванки, і пасажири попадають крижану глушину, позбавлені зв'язку та можливості навіть подати сигнал SOS.
Тепер їхній єдиний союзник — воля до виживання. На тлі мінімального запасу їжі та води, без можливості зв'язку зі світом, стає ясно, що вижити можна лише об'єднавшись. Жарти та радість від майбутньої гри залишаються у минулому.
«Арахісовий сокіл» (2019)
У центрі історії знаходиться Зак - хлопець з синдромом Дауна, який змушений жити в будинку для людей похилого віку, де за ним доглядає доглядальниця Елеанор. Одного разу вночі він втікає зі своєї палати, щоб здійснити заповітну мрію - стати рестлером. У той же час дрібний злочинець Тайлер рятується від переслідувачів в болотистій місцевості, де випадково зустрічає Зака, який потребує допомоги. Герої швидко знаходять спільну мову і відправляються на пошуки школи рестлінга, а через деякий час до них приєднується добродушна Елеонор, яку директор будинку пристарілих відправив на пошуки втікача
Джерело: uakino.club
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
Робота горя
Життєвий шлях кожної людини сповнений втрат. Проте, якою б гіркою не була втрата, якщо психіка змогла провести роботу горя, то цей процес не тільки дає нам можливість залишити втрату в минулому і жити далі, але й збагачує нашу особистість.
На жаль, є багато факторів, які ускладнюють процес горювання, що призводить до депресії, поведінкових відігравань (наприклад, зловживання алкоголем) чи психосоматичних розладів.
Робота горя ускладнюється:
🔸Якщо людина вже переживає якусь тяжку втрату, то нова втрата може сприйматися особливо важко.
🔸Втрата була непередбачена. Наприклад, раптова смерть близької людини або несподіване звільнення з роботи.
🔸Існує значна залежність від втраченого об'єкта та складнощі, які виникають після його втрати. Наприклад, смерть одного або обох батьків неповнолітньої дитини, втрата єдиного джерела доходу тощо.
🔸Створена неможливість горювати через пряму або непряму заборону оточення: «скільки вже можна плакати…», «вони б не хотіли, щоб ви так сумували», «не треба так драматизувати», «інші люди переживають і не таке» тощо.
🔸Це симбіотичні стосунки, де дві людини сприймають себе як єдине ціле — «немає його/її, немає мене». Втрата одного з партнерів у таких стосунках стає емоційною катастрофою для іншого, адже він втрачає не просто близьку людину, а частину себе.
Перелічені вище п'ять факторів — серйозний привід уважно придивитися до того, як людина справляється із втратою.
Важливо розуміти, що втрати руйнують ілюзію нашого контролю над життям, тому психіка захищається від їх усвідомлення. Заперечення («цього не може бути») та розщеплення (частина психіки знає про втрату, а інша заперечує) — яскраві приклади таких захистів. Також горювання часто супроводжується безпорадністю, гнівом (іноді непрямим) та провиною. Почуття провини буває дуже сильним, навіть коли людина усвідомлює, що самозвинувачення не має сенсу.
Згадані захисні реакції й почуття можуть проявлятися досить інтенсивно, проте вони не є факторами ризику самі по собі, і часто присутні в гострій фазі «нормального» процесу горювання. Однак, якщо такий стан залишається впродовж тривалого періоду часу, це індикатор, що людині потрібна допомога фахівця з ментального здоров'я.
Джерело: Аріна Семеній, психологиня
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
Життєвий шлях кожної людини сповнений втрат. Проте, якою б гіркою не була втрата, якщо психіка змогла провести роботу горя, то цей процес не тільки дає нам можливість залишити втрату в минулому і жити далі, але й збагачує нашу особистість.
На жаль, є багато факторів, які ускладнюють процес горювання, що призводить до депресії, поведінкових відігравань (наприклад, зловживання алкоголем) чи психосоматичних розладів.
Робота горя ускладнюється:
🔸Якщо людина вже переживає якусь тяжку втрату, то нова втрата може сприйматися особливо важко.
🔸Втрата була непередбачена. Наприклад, раптова смерть близької людини або несподіване звільнення з роботи.
🔸Існує значна залежність від втраченого об'єкта та складнощі, які виникають після його втрати. Наприклад, смерть одного або обох батьків неповнолітньої дитини, втрата єдиного джерела доходу тощо.
🔸Створена неможливість горювати через пряму або непряму заборону оточення: «скільки вже можна плакати…», «вони б не хотіли, щоб ви так сумували», «не треба так драматизувати», «інші люди переживають і не таке» тощо.
🔸Це симбіотичні стосунки, де дві людини сприймають себе як єдине ціле — «немає його/її, немає мене». Втрата одного з партнерів у таких стосунках стає емоційною катастрофою для іншого, адже він втрачає не просто близьку людину, а частину себе.
Перелічені вище п'ять факторів — серйозний привід уважно придивитися до того, як людина справляється із втратою.
Важливо розуміти, що втрати руйнують ілюзію нашого контролю над життям, тому психіка захищається від їх усвідомлення. Заперечення («цього не може бути») та розщеплення (частина психіки знає про втрату, а інша заперечує) — яскраві приклади таких захистів. Також горювання часто супроводжується безпорадністю, гнівом (іноді непрямим) та провиною. Почуття провини буває дуже сильним, навіть коли людина усвідомлює, що самозвинувачення не має сенсу.
Згадані захисні реакції й почуття можуть проявлятися досить інтенсивно, проте вони не є факторами ризику самі по собі, і часто присутні в гострій фазі «нормального» процесу горювання. Однак, якщо такий стан залишається впродовж тривалого періоду часу, це індикатор, що людині потрібна допомога фахівця з ментального здоров'я.
Джерело: Аріна Семеній, психологиня
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
Синдром самозванця: що це таке і як його позбутися
Синдром самозванця зазвичай проявляється в таких когнітивних судженнях людей про самих себе: “мене переоцінюють”, “я займаю не своє місце, обманюю людей, а мій успіх – чиста випадковість”. Зазвичай синдром самозванця стосується саме професійної діяльності. Причому він притаманний людям успішним у роботі, які багато сил вкладають у своє професійне зростання.
При цьому вони відчувають провину за те, що начебто обманюють інших. Вони бояться своєї недосконалості, їм постійно страшно від того, що їх викриють у непрофесіоналізмі. Люди із синдромом самозванця живуть у постійному страху помилитись і відчувають багато сорому.
Ці негативні думки та страхи забирають чимало енергії, що може призвести до вигоряння, апатії та депресії.
Основи таких переживань закладаються в дитинстві значущими людьми та оточенням. Хтось із нас ріс в ідеальності та водночас неможливості досягти того ідеалу, якого насправді не існує. Хтось – в ігноруванні та засудженні. Причин багато.
Ось варіанти, як ви можете допомогти собі зараз:
🔸 Спробуйте оцінити реально свої професійні здібності. Проаналізуйте, якими вміннями ви володієте, як і де ви ними користуєтеся.
🔸 Проговоріть свої переживання із психотерапевтом або близькими. Це дасть вам усвідомлення, що ледь не кожній людині властиві переживання, чи достатньо хороші вони професіонали своєї справи.
🔸 Найімовірніше, ви часто знецінюєте себе, а також у вашому оточенні є люди, які так само знецінюють вас.
🔸 Зверніть увагу на тих, хто поряд. Ловіть себе на тому, коли й кого знецінюєте самі, поряд з якими людьми ви це робите.
🔸 Намагайтеся приймати від інших визнання своїх професійних успіхів.
🔸 Назвіть свої досягнення, свої професійні якості. Не оцінюйте їх, а просто перерахуйте.
🔸 Зверніться по допомогу до психотерапевта. Він допоможе швидше розібратися у собі, з професіоналом ваш шлях самопізнання буде легшим.
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
Синдром самозванця зазвичай проявляється в таких когнітивних судженнях людей про самих себе: “мене переоцінюють”, “я займаю не своє місце, обманюю людей, а мій успіх – чиста випадковість”. Зазвичай синдром самозванця стосується саме професійної діяльності. Причому він притаманний людям успішним у роботі, які багато сил вкладають у своє професійне зростання.
При цьому вони відчувають провину за те, що начебто обманюють інших. Вони бояться своєї недосконалості, їм постійно страшно від того, що їх викриють у непрофесіоналізмі. Люди із синдромом самозванця живуть у постійному страху помилитись і відчувають багато сорому.
Ці негативні думки та страхи забирають чимало енергії, що може призвести до вигоряння, апатії та депресії.
Основи таких переживань закладаються в дитинстві значущими людьми та оточенням. Хтось із нас ріс в ідеальності та водночас неможливості досягти того ідеалу, якого насправді не існує. Хтось – в ігноруванні та засудженні. Причин багато.
Ось варіанти, як ви можете допомогти собі зараз:
🔸 Спробуйте оцінити реально свої професійні здібності. Проаналізуйте, якими вміннями ви володієте, як і де ви ними користуєтеся.
🔸 Проговоріть свої переживання із психотерапевтом або близькими. Це дасть вам усвідомлення, що ледь не кожній людині властиві переживання, чи достатньо хороші вони професіонали своєї справи.
🔸 Найімовірніше, ви часто знецінюєте себе, а також у вашому оточенні є люди, які так само знецінюють вас.
🔸 Зверніть увагу на тих, хто поряд. Ловіть себе на тому, коли й кого знецінюєте самі, поряд з якими людьми ви це робите.
🔸 Намагайтеся приймати від інших визнання своїх професійних успіхів.
🔸 Назвіть свої досягнення, свої професійні якості. Не оцінюйте їх, а просто перерахуйте.
🔸 Зверніться по допомогу до психотерапевта. Він допоможе швидше розібратися у собі, з професіоналом ваш шлях самопізнання буде легшим.
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
«Сценарій мрії» (2023)
Звичайний і нічим не примітний професор біології середнього віку, що живе з дружиною та дочкою. Нудне та одноманітне життя чоловіка перевертається з ніг на голову, коли з'ясовується, що він несподівано став головним героєм сновидінь мільйонів людей по всьому світу. Це можуть бути приємні сни, моторошні кошмари та навіть сновидіння сексуального характеру. Професор, прославившись на всю планету, береться скористатися вдалим моментом, щоб написати та видати книгу. Водночас він виявляється неготовим до того, що разом із популярністю прийшли й неприємні наслідки.
«Між минулим та майбутнім» (2023)
Саманта, у минулому популярна співачка, стоїть на життєвому роздоріжжі. Закінчена кар'єра, хворий батько, що накопичив купу мотлоху, який збирав все життя, останні творчі невдачі — все це занурює її в депресію. Але іронічне ставлення до себе та до навколишніх проблем дозволяє Саманті знайти причини для нового життя.
«Дорослі іграшки» (2011)
У 1880 році у вікторіанській Англії була винайдена річ вельми інтимного характеру. Доктор Далрімпл та його друг Едмунд знаходять рішення для лікування «істерії» або жіночого перезбудження. В той самий час молодий лікар, який працює разом з доктором Далрімплом, закохується в його дочку — найволелюбнішу жінку у всьому Лондоні.
Джерело: uaserials.pro
Звичайний і нічим не примітний професор біології середнього віку, що живе з дружиною та дочкою. Нудне та одноманітне життя чоловіка перевертається з ніг на голову, коли з'ясовується, що він несподівано став головним героєм сновидінь мільйонів людей по всьому світу. Це можуть бути приємні сни, моторошні кошмари та навіть сновидіння сексуального характеру. Професор, прославившись на всю планету, береться скористатися вдалим моментом, щоб написати та видати книгу. Водночас він виявляється неготовим до того, що разом із популярністю прийшли й неприємні наслідки.
«Між минулим та майбутнім» (2023)
Саманта, у минулому популярна співачка, стоїть на життєвому роздоріжжі. Закінчена кар'єра, хворий батько, що накопичив купу мотлоху, який збирав все життя, останні творчі невдачі — все це занурює її в депресію. Але іронічне ставлення до себе та до навколишніх проблем дозволяє Саманті знайти причини для нового життя.
«Дорослі іграшки» (2011)
У 1880 році у вікторіанській Англії була винайдена річ вельми інтимного характеру. Доктор Далрімпл та його друг Едмунд знаходять рішення для лікування «істерії» або жіночого перезбудження. В той самий час молодий лікар, який працює разом з доктором Далрімплом, закохується в його дочку — найволелюбнішу жінку у всьому Лондоні.
Джерело: uaserials.pro
Сила дотику: чому нам потрібні обійми?
Ми живемо в епоху віртуального спілкування, де реальні стосунки витісняються цифровими зв'язками. Ми чатуємо з друзями, спілкуємося з колегами, знайомимося з новими людьми — все це можливо зробити, не виходячи з дому. З одного боку, це зручно й економить час. З іншого — може призвести до почуття самотності, тривоги та ізоляції.
Саме тут на допомогу приходять обійми та інші тактильні відчуття. Доведено, що дотик має потужний вплив на наше психологічне та фізичне здоров'я. Ось лише деякі з його переваг:
🔸 Зниження рівня стресу
Коли нас обіймають, в організмі виділяється окситоцин — гормон, який дає відчуття спокою та щастя. Це допомагає знизити рівень кортизолу — гормону стресу, який негативно впливає на наше самопочуття.
🔸 Покращення імунітету
Дослідження показали, що люди, які регулярно обіймаються, рідше хворіють. Це пов'язано з тим, що тактильний контакт стимулює роботу імунної системи.
🔸 Зникають тривога та самотність
Обійми дають нам відчуття єднання з іншою людиною, відчуття безпеки. Це допомагає побороти самотність та тривогу.
🔸 Підвищення самооцінки
Коли нас обіймають, ми відчуваємо себе коханими та цінними. Це може допомогти підвищити нашу самооцінку й покращити ставлення до себе.
Звичайно, найкраще джерело
тактильного контакту — це близькі люди: сім'я, друзі, кохана людина. Але якщо ви не можете отримати обійми від них, є й інші способи.
✅ Професійний масаж — це не лише приємно, але й корисно для здоров'я.
✅ Заняття танцями або йогою. Вони дають нагоду доторкнутися до інших людей, відчути їхню підтримку.
✅ Домашні тварини. Доведено, що проведення часу з котом чи собакою також може знизити рівень стресу та дати відчуття емоційної близькості.
Крім того, ви можете використовувати м'які й теплі речі, щоб відчути подібний до обіймів ефект. Ось кілька прикладів:
🟡 Загорніться в м'який і пухнастий плед, щоб відчути тепло і затишок.
🟡 Обніміть велику м'яку подушку, уявляючи, що це близька людина.
🟡 Іграшка з м'якого матеріалу (наприклад, плюшевий ведмедик) також може дати відчуття комфорту і безпеки.
🟡 Одягніть м'який і теплий одяг (наприклад, флісову піжаму, светр із кашеміру або вовняні шкарпетки).
Звичайно, ніщо не може повністю замінити людські обійми. Проте використання м'яких і теплих речей допоможе вам відчути себе більш комфортно і спокійно.
Пам'ятайте, ви не одні! Є багато людей, які також потребують живого спілкування. Зберіться разом, поділіться своїми думками та почуттями, подаруйте один одному тепло і радість обіймів.
Ми живемо в епоху віртуального спілкування, де реальні стосунки витісняються цифровими зв'язками. Ми чатуємо з друзями, спілкуємося з колегами, знайомимося з новими людьми — все це можливо зробити, не виходячи з дому. З одного боку, це зручно й економить час. З іншого — може призвести до почуття самотності, тривоги та ізоляції.
Саме тут на допомогу приходять обійми та інші тактильні відчуття. Доведено, що дотик має потужний вплив на наше психологічне та фізичне здоров'я. Ось лише деякі з його переваг:
🔸 Зниження рівня стресу
Коли нас обіймають, в організмі виділяється окситоцин — гормон, який дає відчуття спокою та щастя. Це допомагає знизити рівень кортизолу — гормону стресу, який негативно впливає на наше самопочуття.
🔸 Покращення імунітету
Дослідження показали, що люди, які регулярно обіймаються, рідше хворіють. Це пов'язано з тим, що тактильний контакт стимулює роботу імунної системи.
🔸 Зникають тривога та самотність
Обійми дають нам відчуття єднання з іншою людиною, відчуття безпеки. Це допомагає побороти самотність та тривогу.
🔸 Підвищення самооцінки
Коли нас обіймають, ми відчуваємо себе коханими та цінними. Це може допомогти підвищити нашу самооцінку й покращити ставлення до себе.
Звичайно, найкраще джерело
тактильного контакту — це близькі люди: сім'я, друзі, кохана людина. Але якщо ви не можете отримати обійми від них, є й інші способи.
✅ Професійний масаж — це не лише приємно, але й корисно для здоров'я.
✅ Заняття танцями або йогою. Вони дають нагоду доторкнутися до інших людей, відчути їхню підтримку.
✅ Домашні тварини. Доведено, що проведення часу з котом чи собакою також може знизити рівень стресу та дати відчуття емоційної близькості.
Крім того, ви можете використовувати м'які й теплі речі, щоб відчути подібний до обіймів ефект. Ось кілька прикладів:
🟡 Загорніться в м'який і пухнастий плед, щоб відчути тепло і затишок.
🟡 Обніміть велику м'яку подушку, уявляючи, що це близька людина.
🟡 Іграшка з м'якого матеріалу (наприклад, плюшевий ведмедик) також може дати відчуття комфорту і безпеки.
🟡 Одягніть м'який і теплий одяг (наприклад, флісову піжаму, светр із кашеміру або вовняні шкарпетки).
Звичайно, ніщо не може повністю замінити людські обійми. Проте використання м'яких і теплих речей допоможе вам відчути себе більш комфортно і спокійно.
Пам'ятайте, ви не одні! Є багато людей, які також потребують живого спілкування. Зберіться разом, поділіться своїми думками та почуттями, подаруйте один одному тепло і радість обіймів.
Як підтримати людину з ПТРС
В умовах повномасштабного вторгнення все більше людей зіштовхуються з діагнозом ПТСР – посттравматичний стресовий розлад. Лише за перші два місяці 2024 року медики зафіксували 3 292 нових пацієнти з ПТСР – це більше, ніж за весь 2021 рік разом узятий.
ПТСР – реакція психіки на травматичну подію. Посттравматичний стресовий розлад виникає, коли після пережитої травми вона не стає минулим, а наче переживається знову й знову. Симптомами ПТСР є повторне безконтрольне переживання травмувальної події, надмірне роздратування та напади люті, настороженість, постійна тривожність, саморуйнівна поведінка, складнощі в концентрації уваги, безсоння або нічні жахи.
Інколи людина з ПТСР може відчути раптовий флешбек: вона наче переноситься знову в момент, коли відбувається травмувальна подія. Людину огортає паніка. Цей стан може спровокувати будь-який натяк на травмувальну подію: запах, звук, емоції, тактильні відчуття, візуальні образи. Людина починає поводитися так, наче вона зіштовхується з тою самою небезпекою, яку вже пережила раніше, і тепер ніби рятується: кричить, плаче, ховається від небезпеки.
Що робити в такій ситуації? Як допомогти людині з ПТСР?
🔸 Переконайтеся, що немає жодної небезпеки.
Проявіть повагу до людини. Адже стан, який спричинив напад паніки, є несвідомим і відбувається не з бажання людини.
🔸 Якщо людина заподіяла собі шкоду, викличте швидку допомогу.
🔸 Скажіть людині, що вона не сама і ви готові її підтримати. Озвучте своє ім’я і запевніть, що поруч немає жодної небезпеки.
🔸 Коли людина відреагує на ваш голос, уточніть, чи вона вас чує, чи бачить.
🔸 Поверніть людину в “тут і тепер”. Опишіть місце, в якому ви знаходитеся, що бачите перед собою.
🔸 Якщо контакт із людиною вдалося встановити, запитайте її ім’я, попросіть сказати, що вона бачить перед собою.
🔸 Дайте людині зрозуміти, що ви поруч. З дозволу людини можете взяти її за руку, сісти поряд, подихати разом. Але торкатися людини можна тільки з її згоди, інакше вона може сприйняти це як небезпеку.
🔸 Щоб повернути людину в реальність і дати їй відчути контроль над своїм життям, поставте запитання, яке містить вибір: хоче вона чаю чи води, куди вона планує піти, що буде робити.
Головне, що треба пам’ятати: говоріть спокійним тоном, простими фразами, без зайвих емоцій. Людина не хвора, тому не слід її інвалідизувати.
Якщо ці дії не допомагають – зверніться по допомогу до медичних працівників.
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
В умовах повномасштабного вторгнення все більше людей зіштовхуються з діагнозом ПТСР – посттравматичний стресовий розлад. Лише за перші два місяці 2024 року медики зафіксували 3 292 нових пацієнти з ПТСР – це більше, ніж за весь 2021 рік разом узятий.
ПТСР – реакція психіки на травматичну подію. Посттравматичний стресовий розлад виникає, коли після пережитої травми вона не стає минулим, а наче переживається знову й знову. Симптомами ПТСР є повторне безконтрольне переживання травмувальної події, надмірне роздратування та напади люті, настороженість, постійна тривожність, саморуйнівна поведінка, складнощі в концентрації уваги, безсоння або нічні жахи.
Інколи людина з ПТСР може відчути раптовий флешбек: вона наче переноситься знову в момент, коли відбувається травмувальна подія. Людину огортає паніка. Цей стан може спровокувати будь-який натяк на травмувальну подію: запах, звук, емоції, тактильні відчуття, візуальні образи. Людина починає поводитися так, наче вона зіштовхується з тою самою небезпекою, яку вже пережила раніше, і тепер ніби рятується: кричить, плаче, ховається від небезпеки.
Що робити в такій ситуації? Як допомогти людині з ПТСР?
🔸 Переконайтеся, що немає жодної небезпеки.
Проявіть повагу до людини. Адже стан, який спричинив напад паніки, є несвідомим і відбувається не з бажання людини.
🔸 Якщо людина заподіяла собі шкоду, викличте швидку допомогу.
🔸 Скажіть людині, що вона не сама і ви готові її підтримати. Озвучте своє ім’я і запевніть, що поруч немає жодної небезпеки.
🔸 Коли людина відреагує на ваш голос, уточніть, чи вона вас чує, чи бачить.
🔸 Поверніть людину в “тут і тепер”. Опишіть місце, в якому ви знаходитеся, що бачите перед собою.
🔸 Якщо контакт із людиною вдалося встановити, запитайте її ім’я, попросіть сказати, що вона бачить перед собою.
🔸 Дайте людині зрозуміти, що ви поруч. З дозволу людини можете взяти її за руку, сісти поряд, подихати разом. Але торкатися людини можна тільки з її згоди, інакше вона може сприйняти це як небезпеку.
🔸 Щоб повернути людину в реальність і дати їй відчути контроль над своїм життям, поставте запитання, яке містить вибір: хоче вона чаю чи води, куди вона планує піти, що буде робити.
Головне, що треба пам’ятати: говоріть спокійним тоном, простими фразами, без зайвих емоцій. Людина не хвора, тому не слід її інвалідизувати.
Якщо ці дії не допомагають – зверніться по допомогу до медичних працівників.
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
«Чиста гра» (2023)
Люк перебуває в романтичних стосунках з Емілі, і пара будує комфортне майбутнє в Нью-Йорку. Вони обидва працюють аналітиками у великій фінансовій компанії, якою керує Кемпбелл, вимогливий і нещадний керівник. Одного разу начальник пропонує Емілі підвищення: вона стане менеджером і візьме на себе велику відповідальність. Для Люка підвищення коханої стає неприємною несподіванкою, з якою він намагається примиритися, тоді як Емілі раптово починає усвідомлювати, що її партнер погано справляється з робочими обов'язками та має жахливе інвестиційне чуття.
«Приходь як є» (2019)
24-річний паралітик Скотті з народження прикутий до інвалідного крісла та повністю залежить від своєї матері. Проходячи лікування в центрі фізіотерапії, він спостерігає за молодими медсестрами, і це єдине, на що він може розраховувати в плані контакту з жінками. Мріючи втратити цноту, хлопець умовляє свого нового приятеля Метта, спортсмена, що став інвалідом, і 35-річного слабозорого Мо, вирушити з ним у подорож до Монреалю, де існує бордель, який обслуговує людей з обмеженими можливостями.
«Маскарад» (2022)
Дія розгортається на французькій Рів'єрі навколо Адріана — харизматичного чоловіка та колись успішного танцюриста, який змушений залишити свою професію через нещасний випадок. Він безтурботно живе на Лазурному березі за рахунок гарної, але вже не молодої актриси Марти, яка задовольняється суспільством Адріана, хоча знає, що його інтерес до неї є виключно фінансовим. Однак ситуація починає стрімко змінюватися, коли Адріан зустрічає чарівну, життєрадісну та доброзичливу Марго, в яку він закохується з першого погляду.
Джерело: uaserials.pro
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
Люк перебуває в романтичних стосунках з Емілі, і пара будує комфортне майбутнє в Нью-Йорку. Вони обидва працюють аналітиками у великій фінансовій компанії, якою керує Кемпбелл, вимогливий і нещадний керівник. Одного разу начальник пропонує Емілі підвищення: вона стане менеджером і візьме на себе велику відповідальність. Для Люка підвищення коханої стає неприємною несподіванкою, з якою він намагається примиритися, тоді як Емілі раптово починає усвідомлювати, що її партнер погано справляється з робочими обов'язками та має жахливе інвестиційне чуття.
«Приходь як є» (2019)
24-річний паралітик Скотті з народження прикутий до інвалідного крісла та повністю залежить від своєї матері. Проходячи лікування в центрі фізіотерапії, він спостерігає за молодими медсестрами, і це єдине, на що він може розраховувати в плані контакту з жінками. Мріючи втратити цноту, хлопець умовляє свого нового приятеля Метта, спортсмена, що став інвалідом, і 35-річного слабозорого Мо, вирушити з ним у подорож до Монреалю, де існує бордель, який обслуговує людей з обмеженими можливостями.
«Маскарад» (2022)
Дія розгортається на французькій Рів'єрі навколо Адріана — харизматичного чоловіка та колись успішного танцюриста, який змушений залишити свою професію через нещасний випадок. Він безтурботно живе на Лазурному березі за рахунок гарної, але вже не молодої актриси Марти, яка задовольняється суспільством Адріана, хоча знає, що його інтерес до неї є виключно фінансовим. Однак ситуація починає стрімко змінюватися, коли Адріан зустрічає чарівну, життєрадісну та доброзичливу Марго, в яку він закохується з першого погляду.
Джерело: uaserials.pro
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
Гнів: інструкція з експлуатації
Швидкий темп життя, надмірний стрес, погані новини, кризи і постійний тиск викликають внутрішнє напруження, роздратованість і спалахи гніву, за які часто можна пошкодувати. Суспільство вчить погано почуватися через наявність гніву, але він не є недоліком характеру. Важливо те, як людина обходиться з негативними емоціями.
Розрізняють основний гнів (відповідь на нападки) і захисний гнів (покликаний приховати внутрішній біль, сором, жах, страх або почуття безпорадності). Оскільки приховування негативних емоцій і почуттів є однією з причин тривожності та депресивних станів, важливо не пригнічувати гнів, а екологічно випускати і справлятися з ним.
Як показують дослідження, розуміння природи гніву може допомогти висловити його здоровими способами і використовувати конструктивно. Насправді робота гніву полягає в тому, щоб захистити нас — це біологічна програма захисту та адаптації.
Отже:
🔸Визнайте свій гнів
Зізнайтеся, що ви розлючені, це перший крок до змін.
Спробуйте навчитися розрізняти, який саме гнів ви відчуваєте (за що і чому ви розсердилися насправді).
🔸Назвіть свій гнів
Спробуйте точно визначити причину гніву: «Я гніваюсь, бо маю їхати дуже довгим маршрутом!» або «Я злюся, бо через це питання мені стало соромно…»
🔸Відчуйте гнів фізично
Проаналізуйте, як саме відчувається роздратованість у тілі: підвищення температури, почервоніння, напруга, серцебиття, тремтіння.
🔸 Вербалізуйте гнів
Визначте імпульс гніву і назвіть його (на що саме він спрямований, яка його мета). Скажіть про це вголос: «Я хотів би вдарити його, тому що..!», «Я хочу піти звідси!»
Дослідження показують, що надання назви внутрішньому досвіду і переживанням допомагає регулювати нервову систему і сприяє почуттю спокою та рівноваги.
Як тільки ви визнаєте, впізнаєте, відчуєте і висловите свій гнів, ви зможете знову мислити чіткіше і звільнитеся від неконтрольованих емоцій та їхніх негативних наслідків.
Джерело: за матеріалами опитувань Gallup і Д. Фрага.
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
Швидкий темп життя, надмірний стрес, погані новини, кризи і постійний тиск викликають внутрішнє напруження, роздратованість і спалахи гніву, за які часто можна пошкодувати. Суспільство вчить погано почуватися через наявність гніву, але він не є недоліком характеру. Важливо те, як людина обходиться з негативними емоціями.
Розрізняють основний гнів (відповідь на нападки) і захисний гнів (покликаний приховати внутрішній біль, сором, жах, страх або почуття безпорадності). Оскільки приховування негативних емоцій і почуттів є однією з причин тривожності та депресивних станів, важливо не пригнічувати гнів, а екологічно випускати і справлятися з ним.
Як показують дослідження, розуміння природи гніву може допомогти висловити його здоровими способами і використовувати конструктивно. Насправді робота гніву полягає в тому, щоб захистити нас — це біологічна програма захисту та адаптації.
Отже:
🔸Визнайте свій гнів
Зізнайтеся, що ви розлючені, це перший крок до змін.
Спробуйте навчитися розрізняти, який саме гнів ви відчуваєте (за що і чому ви розсердилися насправді).
🔸Назвіть свій гнів
Спробуйте точно визначити причину гніву: «Я гніваюсь, бо маю їхати дуже довгим маршрутом!» або «Я злюся, бо через це питання мені стало соромно…»
🔸Відчуйте гнів фізично
Проаналізуйте, як саме відчувається роздратованість у тілі: підвищення температури, почервоніння, напруга, серцебиття, тремтіння.
🔸 Вербалізуйте гнів
Визначте імпульс гніву і назвіть його (на що саме він спрямований, яка його мета). Скажіть про це вголос: «Я хотів би вдарити його, тому що..!», «Я хочу піти звідси!»
Дослідження показують, що надання назви внутрішньому досвіду і переживанням допомагає регулювати нервову систему і сприяє почуттю спокою та рівноваги.
Як тільки ви визнаєте, впізнаєте, відчуєте і висловите свій гнів, ви зможете знову мислити чіткіше і звільнитеся від неконтрольованих емоцій та їхніх негативних наслідків.
Джерело: за матеріалами опитувань Gallup і Д. Фрага.
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
Синдром відкладеного життя
Чекаєте слушного часу, щоб реалізувати свої мрії та життєві цілі? Все обіцяєте собі почати нове життя “з понеділка”, який так і не настає? Ймовірно, ви маєте синдром відкладеного життя – психологічний стан, при якому людина живе в постійному очікуванні щасливого життя. При цьому вона завжди шукає виправдання для того, аби відстрочити моменти для радості: “схудну, тоді й одягну бажану сукню”, “вийду заміж/одружуся, тоді й буду щасливою/им” тощо.
Чому людина живе так, наче її життя – репетиція перед світлим і щасливим майбутнім?
Причин може бути кілька. Наприклад, людина постійно боїться невдачі. Або ж через невпевненість у собі їй складно робити активні кроки для досягнення мети.
Може бути так, що людина не розуміє, якого майбутнього прагне. Або ж їй важко сформулювати конкретні кроки, які необхідно здійснити для досягнення результату. Перепоною для здійснення власних мрій можуть бути прокрастинація, перфекціонізм або нестача мотивації.
Які наслідки може мати синдром відкладеного життя?
Людину супроводжуватиме почуття невдоволення собою. Вона розуміє, що втрачає можливості. Через це – тривога, емоційна незрілість, невміння радіти справжньому. Таким людям страшно приймати рішення. Вони незадоволені своїм життям і порівнюють себе з іншими – більш заможними, успішними та доглянутішими людьми.
Як подолати синдром?
🔸 Вчіться радіти життю тут і зараз: шукайте приємні моменти у кожному дні.
🔸 Хваліть себе за будь-які успіхи, навіть незначні, та проявляйте емпатію до себе.
🔸 Плануйте з вечора наступний день, створюйте графік активності: це допоможе позбутися прокрастинації.
🔸 Сформулюйте свої цілі та мрії. Пропишіть план із чіткими пунктами, що потрібно зробити для їхнього досягнення. Нехай маленькі кроки допоможуть прийти вам до великої мети.
🔸 Усвідомте, що помилки – це частина процесу розвитку. Це допоможе вам позбутися страху провалу та перфекціонізму.
🔸 Заручіться підтримкою близьких, ментора або психолога.
🔸 Не крадіть час у себе самого: розпочніть діяти вже сьогодні.
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
Чекаєте слушного часу, щоб реалізувати свої мрії та життєві цілі? Все обіцяєте собі почати нове життя “з понеділка”, який так і не настає? Ймовірно, ви маєте синдром відкладеного життя – психологічний стан, при якому людина живе в постійному очікуванні щасливого життя. При цьому вона завжди шукає виправдання для того, аби відстрочити моменти для радості: “схудну, тоді й одягну бажану сукню”, “вийду заміж/одружуся, тоді й буду щасливою/им” тощо.
Чому людина живе так, наче її життя – репетиція перед світлим і щасливим майбутнім?
Причин може бути кілька. Наприклад, людина постійно боїться невдачі. Або ж через невпевненість у собі їй складно робити активні кроки для досягнення мети.
Може бути так, що людина не розуміє, якого майбутнього прагне. Або ж їй важко сформулювати конкретні кроки, які необхідно здійснити для досягнення результату. Перепоною для здійснення власних мрій можуть бути прокрастинація, перфекціонізм або нестача мотивації.
Які наслідки може мати синдром відкладеного життя?
Людину супроводжуватиме почуття невдоволення собою. Вона розуміє, що втрачає можливості. Через це – тривога, емоційна незрілість, невміння радіти справжньому. Таким людям страшно приймати рішення. Вони незадоволені своїм життям і порівнюють себе з іншими – більш заможними, успішними та доглянутішими людьми.
Як подолати синдром?
🔸 Вчіться радіти життю тут і зараз: шукайте приємні моменти у кожному дні.
🔸 Хваліть себе за будь-які успіхи, навіть незначні, та проявляйте емпатію до себе.
🔸 Плануйте з вечора наступний день, створюйте графік активності: це допоможе позбутися прокрастинації.
🔸 Сформулюйте свої цілі та мрії. Пропишіть план із чіткими пунктами, що потрібно зробити для їхнього досягнення. Нехай маленькі кроки допоможуть прийти вам до великої мети.
🔸 Усвідомте, що помилки – це частина процесу розвитку. Це допоможе вам позбутися страху провалу та перфекціонізму.
🔸 Заручіться підтримкою близьких, ментора або психолога.
🔸 Не крадіть час у себе самого: розпочніть діяти вже сьогодні.
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
«Хороший лікар» (2017)
Молодий хірург-аутист, переїжджає з села до хірургічного відділення престижної лікарні Св. Бонавентура. Мерфі має проблему з соціалізацією, через яку йому доводиться терпіти нерозуміння з боку своїх колег. Єдиним захисником Шона стає нейрохірург, професор Аарон Глассман. Він кидає виклик скептицизму та упередженням правління та персоналу лікарні, коли запрошує нового співробітника приєднатися до команди. Шону доводиться працювати більш старанно, ніж будь-коли раніше, щоб довести оточуючим, що його видатні медичні здібності дозволять врятувати багато життів пацієнтів.
Молодий хірург-аутист, переїжджає з села до хірургічного відділення престижної лікарні Св. Бонавентура. Мерфі має проблему з соціалізацією, через яку йому доводиться терпіти нерозуміння з боку своїх колег. Єдиним захисником Шона стає нейрохірург, професор Аарон Глассман. Він кидає виклик скептицизму та упередженням правління та персоналу лікарні, коли запрошує нового співробітника приєднатися до команди. Шону доводиться працювати більш старанно, ніж будь-коли раніше, щоб довести оточуючим, що його видатні медичні здібності дозволять врятувати багато життів пацієнтів.
Що по культурі?🤔
Українська музика, кіно, театр, подкасти, стендап, виставки - все цікаве та трендове на одному каналі.
Долучайтеся, щоб не проґавити важливе та діліться інформацією з друзями!
⤵️
https://hottg.com/schopoculturi
Українська музика, кіно, театр, подкасти, стендап, виставки - все цікаве та трендове на одному каналі.
Долучайтеся, щоб не проґавити важливе та діліться інформацією з друзями!
⤵️
https://hottg.com/schopoculturi
Telegram
Що по культурі?
Слухати, дивитися, читати: сучасна українська культура і більше
Для зворотного зв‘язку: [email protected]
З питань реклами: https://hottg.com/AR_partnership
Для зворотного зв‘язку: [email protected]
З питань реклами: https://hottg.com/AR_partnership
Як виявити насильство у стосунках?
Щорічно в Україні понад 1,1 мільйона осіб стикається з домашнім насильством, найбільше страждають від нього жінки. На жаль, з початком повномасштабного вторгнення ситуація стала гіршою: через стрес, психологічну напругу та виснаження насильство може зʼявлятися навіть у тих стосунках, де раніше його не було.
Завжди складно прийняти той факт, що обраний партнер завдає шкоди, особливо, коли початок стосунків нагадував казку. І це одна з причин, чому так багато жінок мають труднощі із розірванням аб’юзивних стосунків.
Стосунки, в яких є насильство, можна довго намагатися рятувати — замовчуючи, пробачаючи й терплячи усе. Але, на жаль, це вкрай негативно впливає на вас у перспективі: погіршується самооцінка, підвищується тривожність, з’являються проблеми з довірою, порушуються соціальні зв’язки з іншими людьми, а внаслідок тривалого стресу з’являються численні проблеми зі здоров’ям.
Насильство у стосунках може бути не лише фізичним і зовсім не обов’язково залишає за собою синці. Також вирізняють такі види насильства:
💔 сексуальне (примус до дій сексуального характеру);
💔 економічне (контроль фінансів, заборона працювати чи навчатися);
💔 психологічне (маніпуляції, погрози, газлайтинг, переслідування, ізолювання).
Чи вважається насильством, якщо ви сваритеся? Ні, конфлікти є нормою у здорових стосунках.
Але якщо в конфліктах партнер раз за разом не чує ваших аргументів або потреб, раптово вибухає і проявляє агресію, починає маніпулювати, аби досягти бажаного результату, або починає ображати вас, аби переконати в чомусь, — це чіткі ознаки психологічного насильства.
Ось ще приклади дій партнера, яких не має бути у здорових стосунках:
💔 відмовляється чути ваше «ні»;
💔 порушує ваші кордони;
постійно ревнує;
💔 виміщає злість на слабших;
гнівно реагує на будь-що, що не подобається;
💔 вірить у стереотипні гендерні ролі;
💔 приймає рішення за вас;
💔 прагне контролювати ваші витрати, переміщення чи спілкування.
Якщо чимало з описаних ознак є вашою рутиною, варто пошукати сили, аби розірвати коло домашнього насильства.
Для отримання психологічної, юридичної чи соціальної консультацій ви можете звернутися до безоплатних гарячих ліній:
1547 — урядова гаряча лінія з питань запобігання та протидії домашньому насильству;
116 123 — національна гаряча лінія із запобігання домашньому насильству.
Джерело: pleso.me
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
Щорічно в Україні понад 1,1 мільйона осіб стикається з домашнім насильством, найбільше страждають від нього жінки. На жаль, з початком повномасштабного вторгнення ситуація стала гіршою: через стрес, психологічну напругу та виснаження насильство може зʼявлятися навіть у тих стосунках, де раніше його не було.
Завжди складно прийняти той факт, що обраний партнер завдає шкоди, особливо, коли початок стосунків нагадував казку. І це одна з причин, чому так багато жінок мають труднощі із розірванням аб’юзивних стосунків.
Стосунки, в яких є насильство, можна довго намагатися рятувати — замовчуючи, пробачаючи й терплячи усе. Але, на жаль, це вкрай негативно впливає на вас у перспективі: погіршується самооцінка, підвищується тривожність, з’являються проблеми з довірою, порушуються соціальні зв’язки з іншими людьми, а внаслідок тривалого стресу з’являються численні проблеми зі здоров’ям.
Насильство у стосунках може бути не лише фізичним і зовсім не обов’язково залишає за собою синці. Також вирізняють такі види насильства:
💔 сексуальне (примус до дій сексуального характеру);
💔 економічне (контроль фінансів, заборона працювати чи навчатися);
💔 психологічне (маніпуляції, погрози, газлайтинг, переслідування, ізолювання).
Чи вважається насильством, якщо ви сваритеся? Ні, конфлікти є нормою у здорових стосунках.
Але якщо в конфліктах партнер раз за разом не чує ваших аргументів або потреб, раптово вибухає і проявляє агресію, починає маніпулювати, аби досягти бажаного результату, або починає ображати вас, аби переконати в чомусь, — це чіткі ознаки психологічного насильства.
Ось ще приклади дій партнера, яких не має бути у здорових стосунках:
💔 відмовляється чути ваше «ні»;
💔 порушує ваші кордони;
постійно ревнує;
💔 виміщає злість на слабших;
гнівно реагує на будь-що, що не подобається;
💔 вірить у стереотипні гендерні ролі;
💔 приймає рішення за вас;
💔 прагне контролювати ваші витрати, переміщення чи спілкування.
Якщо чимало з описаних ознак є вашою рутиною, варто пошукати сили, аби розірвати коло домашнього насильства.
Для отримання психологічної, юридичної чи соціальної консультацій ви можете звернутися до безоплатних гарячих ліній:
1547 — урядова гаряча лінія з питань запобігання та протидії домашньому насильству;
116 123 — національна гаряча лінія із запобігання домашньому насильству.
Джерело: pleso.me
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
Коли майбутнє лякає: як подолати тривожні думки
В умовах війни, коли немає стабільності, особливо страшно за своє майбутнє. Людині стає важко приймати рішення, або ж вона сумнівається у зробленому виборі. Мрії для такої людини під забороною, а будувати плани складно, навіть якщо це плани на найближчий тиждень. Через це – відчуття безпорадності.
Коли людина зіштовхується з невідомим, мозок спершу намагається зрозуміти, що трапилося – суть подій, їхні причини та наслідки. Потім починає будувати прогнози: як розвиватимуться події і що мені при цьому робити. З-поміж усіх варіантів мозок відбирає найбільш реалістичний, і людина починає до нього готуватися.
Проте якщо спрогнозувати майбутнє складно, коли воно є невизначеним, і при цьому негативні варіанти розвитку подій видаються більш очевидними, людина може оцінити ситуацію як справжню катастрофу і почати панікувати. Це називається катастрофізацією – когнітивним викривленням, при якому людина розцінює найнегативніший сценарій як найбільш вірогідний, не розглядаючи альтернативи. Водночас людина спирається не на факти, а підганяє факти під негативні думки, шукаючи підтвердження своїй правоті. Оскільки катастрофа видається людині настільки всеохопною, справжнім “кінцем світу”, то людина нічого не робить для її запобігання, а просто впадає у відчай.
Як зруйнувати цей негативний сценарій?
Сформулюйте чотири варіанти майбутнього: перший – найстрашніший, другий – “середньої важкості”, третій – реалістично позитивний, четвертий – нереалістично позитивний (казковий), в якому все обов’язково буде добре, і ситуація розв’яжеться ледь не сама собою.
Наявність декількох варіантів розвитку подій допоможе повернутися в реальність. Дасть усвідомлення, що ніхто точно не знає, яким виявиться майбутнє, і варіантів майбутнього завжди більше ніж один.
Також корисно буде щоразу, коли вас лякає думка про майбутнє, давати відповідь на запитання: “Чому я боюсь?”, “Для чого?”, “Через що?”. Можливо, виявиться, що причин для паніки немає.
Ці вправи допоможуть зменшити тривожність і дадуть сили жити життя тут і зараз.
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
В умовах війни, коли немає стабільності, особливо страшно за своє майбутнє. Людині стає важко приймати рішення, або ж вона сумнівається у зробленому виборі. Мрії для такої людини під забороною, а будувати плани складно, навіть якщо це плани на найближчий тиждень. Через це – відчуття безпорадності.
Коли людина зіштовхується з невідомим, мозок спершу намагається зрозуміти, що трапилося – суть подій, їхні причини та наслідки. Потім починає будувати прогнози: як розвиватимуться події і що мені при цьому робити. З-поміж усіх варіантів мозок відбирає найбільш реалістичний, і людина починає до нього готуватися.
Проте якщо спрогнозувати майбутнє складно, коли воно є невизначеним, і при цьому негативні варіанти розвитку подій видаються більш очевидними, людина може оцінити ситуацію як справжню катастрофу і почати панікувати. Це називається катастрофізацією – когнітивним викривленням, при якому людина розцінює найнегативніший сценарій як найбільш вірогідний, не розглядаючи альтернативи. Водночас людина спирається не на факти, а підганяє факти під негативні думки, шукаючи підтвердження своїй правоті. Оскільки катастрофа видається людині настільки всеохопною, справжнім “кінцем світу”, то людина нічого не робить для її запобігання, а просто впадає у відчай.
Як зруйнувати цей негативний сценарій?
Сформулюйте чотири варіанти майбутнього: перший – найстрашніший, другий – “середньої важкості”, третій – реалістично позитивний, четвертий – нереалістично позитивний (казковий), в якому все обов’язково буде добре, і ситуація розв’яжеться ледь не сама собою.
Наявність декількох варіантів розвитку подій допоможе повернутися в реальність. Дасть усвідомлення, що ніхто точно не знає, яким виявиться майбутнє, і варіантів майбутнього завжди більше ніж один.
Також корисно буде щоразу, коли вас лякає думка про майбутнє, давати відповідь на запитання: “Чому я боюсь?”, “Для чого?”, “Через що?”. Можливо, виявиться, що причин для паніки немає.
Ці вправи допоможуть зменшити тривожність і дадуть сили жити життя тут і зараз.
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
HTML Embed Code: