Channel: Психологічна підтримка
Відповідальність за емоції
На зауваження реагуєте виправдовуваннями, дуже засмучуєтеся, відчуваєте злість? Перекладаєте вину на когось або щось, що вас вивело з рівноваги, розізлило, тригернуло? Якщо так, то саме час взяти відповідальність за свої емоції.
Взяти відповідальність за емоції — не означає перестати відчувати. Ми не вибираємо, що відчувати, а що ні. Це як холод чи жар. Ми просто їх відчуваємо.
Взяти відповідальність за свої емоції означає прийняти їх, не відкидаючи й не пригнічуючи. Це усвідомлення та контроль над тим, як ми реагуємо на події навколо нас. Визнання того, що ми не можемо обирати, що відчувати, але ми завжди можемо обирати, як реагувати на ці емоції.
Шкідливість пригнічення та підміни емоцій
На жаль, пригнічені емоції нікуди не зникають, а тишком-нишком продовжують впливати на людину зсередини. Пригнічені емоції можуть призвести до фізичних проблем: гормонального дисбалансу, аутоімунних захворювань тощо. Адже емоції запускають ланцюги процесів в організмі, наприклад, вироблення гормонів, підвищення пульсу та тиску, мобілізацію м’язів, пригнічення травлення.
Також підміна одних емоцій іншими або взагалі їхнє невираження може призвести до непорозумінь, недовіри у стосунках. Невміння виражати почуття може сприяти самотності, розчаруванню та депресії.
Що робити?
🔸 Визнайте емоції
Не соромтеся відчувати емоції. Вони є частиною нашого життя, і ми маємо право на них.
🔸 Позначте емоцію
Свідомо дайте визначення почуттям: "я злюся", "мені страшно", "я соромлюся" тощо. Розвивайте свій емоційний словник.
🔸 Спостерігайте за сигналами тіла
Уважно слідкуйте, як ваше тіло реагує на емоції. Фізичні відчуття можуть допомогти зрозуміти емоційний стан.
🔸 Знайдіть причину
Спробуйте зрозуміти, як і в який момент виникла ця емоція. Поміркуйте про зовнішні та внутрішні фактори, що спровокували її. Чому саме це вивело вас із рівноваги? Що саме ви хотіли, чого саме прагнули в той момент?
🔸 Розділіть емоції
Розрізняйте оригінальні емоції від тих, що виникають пізніше через ваші роздуми, самоаналіз. Намагайтеся розкрити справжні почуття.
Коли ви почнете розуміти природу власних реакцій та відчувати, як вони з’являються й набирають оберти, вам буде все легше й легше справлятися з травмувальними ситуаціями. Вам вдасться уникнути негативних наслідків, поступово вибудовуючи власний емоційний світ.
Якщо ваші намагання не мають успіху, не здавайтеся. Зверніться до спеціаліста, терапія показує ефективні результати.
На зауваження реагуєте виправдовуваннями, дуже засмучуєтеся, відчуваєте злість? Перекладаєте вину на когось або щось, що вас вивело з рівноваги, розізлило, тригернуло? Якщо так, то саме час взяти відповідальність за свої емоції.
Взяти відповідальність за емоції — не означає перестати відчувати. Ми не вибираємо, що відчувати, а що ні. Це як холод чи жар. Ми просто їх відчуваємо.
Взяти відповідальність за свої емоції означає прийняти їх, не відкидаючи й не пригнічуючи. Це усвідомлення та контроль над тим, як ми реагуємо на події навколо нас. Визнання того, що ми не можемо обирати, що відчувати, але ми завжди можемо обирати, як реагувати на ці емоції.
Шкідливість пригнічення та підміни емоцій
На жаль, пригнічені емоції нікуди не зникають, а тишком-нишком продовжують впливати на людину зсередини. Пригнічені емоції можуть призвести до фізичних проблем: гормонального дисбалансу, аутоімунних захворювань тощо. Адже емоції запускають ланцюги процесів в організмі, наприклад, вироблення гормонів, підвищення пульсу та тиску, мобілізацію м’язів, пригнічення травлення.
Також підміна одних емоцій іншими або взагалі їхнє невираження може призвести до непорозумінь, недовіри у стосунках. Невміння виражати почуття може сприяти самотності, розчаруванню та депресії.
Що робити?
🔸 Визнайте емоції
Не соромтеся відчувати емоції. Вони є частиною нашого життя, і ми маємо право на них.
🔸 Позначте емоцію
Свідомо дайте визначення почуттям: "я злюся", "мені страшно", "я соромлюся" тощо. Розвивайте свій емоційний словник.
🔸 Спостерігайте за сигналами тіла
Уважно слідкуйте, як ваше тіло реагує на емоції. Фізичні відчуття можуть допомогти зрозуміти емоційний стан.
🔸 Знайдіть причину
Спробуйте зрозуміти, як і в який момент виникла ця емоція. Поміркуйте про зовнішні та внутрішні фактори, що спровокували її. Чому саме це вивело вас із рівноваги? Що саме ви хотіли, чого саме прагнули в той момент?
🔸 Розділіть емоції
Розрізняйте оригінальні емоції від тих, що виникають пізніше через ваші роздуми, самоаналіз. Намагайтеся розкрити справжні почуття.
Коли ви почнете розуміти природу власних реакцій та відчувати, як вони з’являються й набирають оберти, вам буде все легше й легше справлятися з травмувальними ситуаціями. Вам вдасться уникнути негативних наслідків, поступово вибудовуючи власний емоційний світ.
Якщо ваші намагання не мають успіху, не здавайтеся. Зверніться до спеціаліста, терапія показує ефективні результати.
Співчуття до себе: що це таке і чому воно важливе?
Уявіть, що вам потрібно відмовити комусь у послузі, і через це відчуваєте провину. Але у вас дійсно багато справ та й загалом немає можливості допомогти. Якщо ми розповімо про своє рішення сказати “ні” другові, він поставиться до цього з розумінням. Підтримає вас і скаже, щоб ви не хвилювалися. Проте чому ж часто ми не можемо поставитися самі до себе з добротою та розумінням? І як навчитися бути для себе тим самим другом?
Сучасна культура заохочує бути вимогливим до себе: бути кращим, сильнішим, добрішим, ніж інші. Але люди не ідеальні, ми можемо відчувати емоційний біль, переживати важкі часи, до того ж завжди знайдеться хтось розумніший, кращий за нас. І тому в нас часто прокидається внутрішній критик, який реагує на будь-які наші прояви слабкості.
Чому важливо розвивати співчуття до себе?
Надмірна вимогливість до себе часто є перешкодою на шляху до щасливого життя в гармонії із самим собою. Як стверджує докторка психологічних наук Крістін Нефф, люди, які зі співчуттям ставляться до себе і своїх недоліків, щасливіші, ніж ті, хто схильний себе засуджувати.
Вміння підтримати себе допоможе стати більш стійким емоційно та зменшити прояви гніву й роздратування. Це про турботу про себе, і це не має нічого спільного з егоїзмом. Адже практикуючи співчуття до себе, ми навчимося краще проявляти тепло, розуміння, ласкавість та підтримку щодо інших.
Як навчитися співчувати собі?
🔸 Будьте собі другом. Друзі зазвичай співпереживають один одному, сприймають слабкості чи недоліки один одного з добротою та розумінням. Якщо друг відчуває емоційний біль або переживає важкі часи, ви запропонуєте йому підтримку та допомогу.
Співчуття до себе це також про здатність не засуджувати, не критикувати себе, а співпереживати собі, коли щось не вийшло, з чимось не справляєтесь або зіткнулись із життєвими труднощами.
🔸 Прийміть свою неідеальність. Жодна людина не є досконалою, адже у всіх бувають провали, всі припускаються помилок. Зазвичай в інших ми це легко приймаємо, тоді як себе за таких же обставин можемо і посварити. Але робити цього не варто – подбайте й про себе.
🔸 Живіть усвідомлено – будьте відкритими до реальності теперішнього моменту. Це про здатність усвідомлювати всі думки, емоції, відчуття без опору чи уникання проблеми. Таке вміння дозволить розуміти та справлятися зі своїми емоціями у здоровий спосіб.
Джерело: Mindful Self-Compassion Workbook, Kristin Neff, PhD, Christopher Germer, PhD.
Уявіть, що вам потрібно відмовити комусь у послузі, і через це відчуваєте провину. Але у вас дійсно багато справ та й загалом немає можливості допомогти. Якщо ми розповімо про своє рішення сказати “ні” другові, він поставиться до цього з розумінням. Підтримає вас і скаже, щоб ви не хвилювалися. Проте чому ж часто ми не можемо поставитися самі до себе з добротою та розумінням? І як навчитися бути для себе тим самим другом?
Сучасна культура заохочує бути вимогливим до себе: бути кращим, сильнішим, добрішим, ніж інші. Але люди не ідеальні, ми можемо відчувати емоційний біль, переживати важкі часи, до того ж завжди знайдеться хтось розумніший, кращий за нас. І тому в нас часто прокидається внутрішній критик, який реагує на будь-які наші прояви слабкості.
Чому важливо розвивати співчуття до себе?
Надмірна вимогливість до себе часто є перешкодою на шляху до щасливого життя в гармонії із самим собою. Як стверджує докторка психологічних наук Крістін Нефф, люди, які зі співчуттям ставляться до себе і своїх недоліків, щасливіші, ніж ті, хто схильний себе засуджувати.
Вміння підтримати себе допоможе стати більш стійким емоційно та зменшити прояви гніву й роздратування. Це про турботу про себе, і це не має нічого спільного з егоїзмом. Адже практикуючи співчуття до себе, ми навчимося краще проявляти тепло, розуміння, ласкавість та підтримку щодо інших.
Як навчитися співчувати собі?
🔸 Будьте собі другом. Друзі зазвичай співпереживають один одному, сприймають слабкості чи недоліки один одного з добротою та розумінням. Якщо друг відчуває емоційний біль або переживає важкі часи, ви запропонуєте йому підтримку та допомогу.
Співчуття до себе це також про здатність не засуджувати, не критикувати себе, а співпереживати собі, коли щось не вийшло, з чимось не справляєтесь або зіткнулись із життєвими труднощами.
🔸 Прийміть свою неідеальність. Жодна людина не є досконалою, адже у всіх бувають провали, всі припускаються помилок. Зазвичай в інших ми це легко приймаємо, тоді як себе за таких же обставин можемо і посварити. Але робити цього не варто – подбайте й про себе.
🔸 Живіть усвідомлено – будьте відкритими до реальності теперішнього моменту. Це про здатність усвідомлювати всі думки, емоції, відчуття без опору чи уникання проблеми. Таке вміння дозволить розуміти та справлятися зі своїми емоціями у здоровий спосіб.
Джерело: Mindful Self-Compassion Workbook, Kristin Neff, PhD, Christopher Germer, PhD.
Як впоратися з тривогою, яка не зникає?
Тривога — це відчуття неспокою, внутрішньої напруги, хвилювання чи страху, яке може бути легким або сильним. Це реакція організму на стрес або невизначеність, часто супроводжується фізіологічними проявами, такими як прискорене серцебиття, підвищення артеріального тиску та напруження м'язів.
Кожен відчуває тривогу в якийсь момент свого життя. Наприклад, під час співбесіди.
Але невпинна тривога може бути виснажливою, яку б форму вона не прийняла: жахливе занепокоєння, задушливе відчуття паніки, страх перед соціальними ситуаціями тощо.
Деяким людям важко контролювати свої хвилювання, і це часто може впливати на їхнє повсякденне життя.
Що ви можете зробити, коли тривога просто не зникає?
Спробуйте випробувати такі п'ять підходів і визначте, які з них будуть для вас ефективні:
🔸 Запросіть тривогу в себе
Опір тривозі не тільки не зникає, але й посилює її. Дайте їй зрозуміти, що вона може залишатися скільки завгодно, а тим часом ви подбаєте про інші справи.
🔸 Пірніть у своє тіло
Тривога часто вбивається вам у голову і від’єднує вас від фізичного тіла. У результаті тривога все більше й більше захоплює вашу увагу та енергію. Сконцентруйтеся на тому, що відбувається у вашому тілі. Зробіть кілька легких вдихів, коли помітите будь-які відчуття — жар, холод, тяжкість, напругу.
🔸 Прислухайтеся до себе
Тривога — це сигнал, а сигнали призначені для того, щоб привернути вашу увагу. Замисліться, що ваш розум, позасвідоме і тіло можуть намагатися вам сказати.
🔸 Почніть діяти
Перемістіть свою увагу з фіксації того, що ви відчуваєте, на виконання завдання, яке потребує вашої уваги.
🔸 Поставте під сумнів свої припущення
Щоб знайти спокій, коли ви хвилюєтеся, часто потрібно помиритися з тривогою. Коли ви запитуєте, чому тривога не зникає, нагадайте собі, що, можливо, це непотрібно. Можливо, це не ваша робота — усувати тривогу. Можливо, це нормально хвилюватися.
Попри те, що почуття відіграють важливу роль у нашому житті, вони не є основним показником успішного життя. Натомість зосередьте свою енергію на тому, що приносить реальну цінність вашим дням.
Джерело: Лариса Пастушок, психологиня
Тривога — це відчуття неспокою, внутрішньої напруги, хвилювання чи страху, яке може бути легким або сильним. Це реакція організму на стрес або невизначеність, часто супроводжується фізіологічними проявами, такими як прискорене серцебиття, підвищення артеріального тиску та напруження м'язів.
Кожен відчуває тривогу в якийсь момент свого життя. Наприклад, під час співбесіди.
Але невпинна тривога може бути виснажливою, яку б форму вона не прийняла: жахливе занепокоєння, задушливе відчуття паніки, страх перед соціальними ситуаціями тощо.
Деяким людям важко контролювати свої хвилювання, і це часто може впливати на їхнє повсякденне життя.
Що ви можете зробити, коли тривога просто не зникає?
Спробуйте випробувати такі п'ять підходів і визначте, які з них будуть для вас ефективні:
🔸 Запросіть тривогу в себе
Опір тривозі не тільки не зникає, але й посилює її. Дайте їй зрозуміти, що вона може залишатися скільки завгодно, а тим часом ви подбаєте про інші справи.
🔸 Пірніть у своє тіло
Тривога часто вбивається вам у голову і від’єднує вас від фізичного тіла. У результаті тривога все більше й більше захоплює вашу увагу та енергію. Сконцентруйтеся на тому, що відбувається у вашому тілі. Зробіть кілька легких вдихів, коли помітите будь-які відчуття — жар, холод, тяжкість, напругу.
🔸 Прислухайтеся до себе
Тривога — це сигнал, а сигнали призначені для того, щоб привернути вашу увагу. Замисліться, що ваш розум, позасвідоме і тіло можуть намагатися вам сказати.
🔸 Почніть діяти
Перемістіть свою увагу з фіксації того, що ви відчуваєте, на виконання завдання, яке потребує вашої уваги.
🔸 Поставте під сумнів свої припущення
Щоб знайти спокій, коли ви хвилюєтеся, часто потрібно помиритися з тривогою. Коли ви запитуєте, чому тривога не зникає, нагадайте собі, що, можливо, це непотрібно. Можливо, це не ваша робота — усувати тривогу. Можливо, це нормально хвилюватися.
Попри те, що почуття відіграють важливу роль у нашому житті, вони не є основним показником успішного життя. Натомість зосередьте свою енергію на тому, що приносить реальну цінність вашим дням.
Джерело: Лариса Пастушок, психологиня
Як не псувати собі життя через помилки мислення
Часто емоційні страждання людини є безпідставними і зумовлені когнітивними викривленнями. Її думки, як криве дзеркало, можуть спотворювати реальність. Людина може робити поспішні, занадто емоційні висновки чи надмірно фокусуватися на негативному, або ж приписувати іншим людям погані думки про себе.
Такі помилки мислення негативно впливають на загальне психічне здоров’я.
Тож розберімось, які бувають когнітивні викривлення, як їх виявити та знешкодити:
🔸 Перебільшення негативу і применшення позитиву
Це про той випадок, коли людина перебільшує негативну інформацію та недооцінює позитивні моменти.
Наприклад, після пікніка із друзями згадує лише похмуру погоду або недопечене м’ясо на барбекю.
Проте варто позбуватися таких думок та об’єктивно оцінити ситуацію. Наприклад, нагадати собі, що пікнік – передусім можливість чудово провести разом час, поспілкуватися із друзями. І їжа тут не головне.
🔸 Негативне пророцтво
Ніхто з нас не знає, що буде в майбутньому. Але це нормально намагатися передбачити варіанти розвитку подій. Однак є люди, що мають схильність будувати саме негативні прогнози. Вони впевнені у провалі, в катастрофічних наслідках. Наприклад, що самостійна подорож без знання іноземної мови принесе більше дискомфорту, ніж вражень. Або ж що економічна криза обов’язково потягне за собою звільнення та неможливість знайти нову роботу.
Заспокоїти себе можна думками про те, що подорож – це завжди новий досвід, який може бути позитивним навіть без знання іноземної мови. І що економічна криза – це не завжди про відсутність можливості заробити собі на життя.
🔸 Персоналізація
Персоналізація – це про впевненість у тому, що можеш читати чужі думки про себе. Коли людина приймає рішення за інших стосовно оцінки своєї особистості, часто перебільшуючи власну значущість.
Наприклад, це такі думки: “Раз він/вона мені не дзвонить, значить, сердиться”, “Якщо вони побачать мене в цьому одязі, то подумають, що я потвора”, “Якщо він/вона запізнюється, значить, не поважає мене” тощо.
Але світ не обертається навколо нас. Люди можуть просто бути зайнятими, можуть потрапити в затор, а їхні думки далеко не завжди зайняті нами.
🔸Навішування ярликів
Це про людей, які схильні приписувати собі або іншим фіксовані характеристики, розділяти оточення на категорії. Наприклад, називати себе “жахливою людиною” після того, як забули зателефонувати комусь, або ж “поганою мамою” після єдиного гримання на дитину.
Але пам’ятайте про те, що погані, жахливі люди не відчули б провини. Можливо, порушувати домовленості, кричати на дитину – не у ваших правилах і зазвичай ви собі не дозволяєте такої поведінки. Тоді подумайте, що змусило вас так вчинити, які форс-мажорні обставини стали цьому причиною.
***
Шкідливих звичок мислення можна і варто позбутися. Не бійтеся сперечатися зі своїми думками, щоб об’єктивно оцінити ситуацію. Уникайте слів “завжди” і “ніколи”, намагайтеся не перебільшувати обсяг невдач. Повірте, не буває абсолютно безнадійних ситуацій.
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
Часто емоційні страждання людини є безпідставними і зумовлені когнітивними викривленнями. Її думки, як криве дзеркало, можуть спотворювати реальність. Людина може робити поспішні, занадто емоційні висновки чи надмірно фокусуватися на негативному, або ж приписувати іншим людям погані думки про себе.
Такі помилки мислення негативно впливають на загальне психічне здоров’я.
Тож розберімось, які бувають когнітивні викривлення, як їх виявити та знешкодити:
🔸 Перебільшення негативу і применшення позитиву
Це про той випадок, коли людина перебільшує негативну інформацію та недооцінює позитивні моменти.
Наприклад, після пікніка із друзями згадує лише похмуру погоду або недопечене м’ясо на барбекю.
Проте варто позбуватися таких думок та об’єктивно оцінити ситуацію. Наприклад, нагадати собі, що пікнік – передусім можливість чудово провести разом час, поспілкуватися із друзями. І їжа тут не головне.
🔸 Негативне пророцтво
Ніхто з нас не знає, що буде в майбутньому. Але це нормально намагатися передбачити варіанти розвитку подій. Однак є люди, що мають схильність будувати саме негативні прогнози. Вони впевнені у провалі, в катастрофічних наслідках. Наприклад, що самостійна подорож без знання іноземної мови принесе більше дискомфорту, ніж вражень. Або ж що економічна криза обов’язково потягне за собою звільнення та неможливість знайти нову роботу.
Заспокоїти себе можна думками про те, що подорож – це завжди новий досвід, який може бути позитивним навіть без знання іноземної мови. І що економічна криза – це не завжди про відсутність можливості заробити собі на життя.
🔸 Персоналізація
Персоналізація – це про впевненість у тому, що можеш читати чужі думки про себе. Коли людина приймає рішення за інших стосовно оцінки своєї особистості, часто перебільшуючи власну значущість.
Наприклад, це такі думки: “Раз він/вона мені не дзвонить, значить, сердиться”, “Якщо вони побачать мене в цьому одязі, то подумають, що я потвора”, “Якщо він/вона запізнюється, значить, не поважає мене” тощо.
Але світ не обертається навколо нас. Люди можуть просто бути зайнятими, можуть потрапити в затор, а їхні думки далеко не завжди зайняті нами.
🔸Навішування ярликів
Це про людей, які схильні приписувати собі або іншим фіксовані характеристики, розділяти оточення на категорії. Наприклад, називати себе “жахливою людиною” після того, як забули зателефонувати комусь, або ж “поганою мамою” після єдиного гримання на дитину.
Але пам’ятайте про те, що погані, жахливі люди не відчули б провини. Можливо, порушувати домовленості, кричати на дитину – не у ваших правилах і зазвичай ви собі не дозволяєте такої поведінки. Тоді подумайте, що змусило вас так вчинити, які форс-мажорні обставини стали цьому причиною.
***
Шкідливих звичок мислення можна і варто позбутися. Не бійтеся сперечатися зі своїми думками, щоб об’єктивно оцінити ситуацію. Уникайте слів “завжди” і “ніколи”, намагайтеся не перебільшувати обсяг невдач. Повірте, не буває абсолютно безнадійних ситуацій.
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
"Вонка" (2023)
Мріючи відкрити магазин у місті, що славиться своїм шоколадом, молодий і бідний Віллі Вонка виявляє, що цією індустрією керує картель жадібних шоколатьє.
"Солтберн" (2023)
У 2006 році Олівер Квік, який виріс у Ліверпулі в неблагополучній родині, вступає на стипендію до Оксфордського університету. Сором'язливий і непоказний, він щосили прагне інтегруватися в незвичне для себе суспільство багатих і впевнених у собі студентів. Якось Оліверу вдається потоваришувати з привабливим Феліксом Кеттоном, який з розумінням ставиться до його розповідей про проблеми в сім'ї. Головний герой стикається з найбільш насиченим та незабутнім літом у своєму житті, коли новий друг запрошує його провести літні канікули у своєму розкішному родовому маєтку Солтберн.
"Геній математики" (2022)
Хан Джі-у навчається у випускному класі елітної школи зі спецпрограмою, куди зазвичай беруть дітей багатих батьків. Якось через безглузду витівку Джі-у на місяць відраховують із гуртожитку, і, вирішивши не засмучувати матір, хлопець напрошується пожити в комірчині шкільного охоронця — перебіжчика з Півночі, якого хлопці прозвали Комуністичним офіцером. А коли Джі-у з'ясовує, що той непогано знає математику, то вмовляє охоронця стати своїм репетитором.
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
Мріючи відкрити магазин у місті, що славиться своїм шоколадом, молодий і бідний Віллі Вонка виявляє, що цією індустрією керує картель жадібних шоколатьє.
"Солтберн" (2023)
У 2006 році Олівер Квік, який виріс у Ліверпулі в неблагополучній родині, вступає на стипендію до Оксфордського університету. Сором'язливий і непоказний, він щосили прагне інтегруватися в незвичне для себе суспільство багатих і впевнених у собі студентів. Якось Оліверу вдається потоваришувати з привабливим Феліксом Кеттоном, який з розумінням ставиться до його розповідей про проблеми в сім'ї. Головний герой стикається з найбільш насиченим та незабутнім літом у своєму житті, коли новий друг запрошує його провести літні канікули у своєму розкішному родовому маєтку Солтберн.
"Геній математики" (2022)
Хан Джі-у навчається у випускному класі елітної школи зі спецпрограмою, куди зазвичай беруть дітей багатих батьків. Якось через безглузду витівку Джі-у на місяць відраховують із гуртожитку, і, вирішивши не засмучувати матір, хлопець напрошується пожити в комірчині шкільного охоронця — перебіжчика з Півночі, якого хлопці прозвали Комуністичним офіцером. А коли Джі-у з'ясовує, що той непогано знає математику, то вмовляє охоронця стати своїм репетитором.
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
Читаємо та зцілюємося: 6 книг із терапевтичним ефектом
Читання книг — це якісний час наодинці із собою, котрий, наприклад, відволікає від проблем, що вже є корисним для психіки. Деякі ж книги здатні ще й наповнювати людину, давати їй нові теми для роздумів, підказки, котрі допомагають знайти свій шлях до ментального здоров’я.
Марк Лівін — сучасний український письменник, журналіст, порадив декілька дуже цікавих книг. Їх можна сміливо порівняти з терапією.
Адже ці книги:
✅ допомагають розпізнати та зрозуміти свої емоції;
✅ вчать справлятися із труднощами та стресом;
✅ дарують нове бачення життя та мотивують до змін;
✅ надихають на саморозвиток і самопізнання.
Отже, читаємо:
🔸 “Що знають мої кістки: мемуари зцілення”
Стефані Фу
Ця книга поєднала в собі два стилі: мемуари та дослідження теми травми. Авторка — емігрантка з Малайзії, батьки якої втекли до США, коли їй було 2 роки. Вона пережила комплексний ПТСР, одужала й ділиться досвідом, який може бути корисним.
🔸 “Цей день і є життям”
Єнс Андерсен
Біографія казкарки Астрід Ліндгрен, яка назавжди змінила роль дитячої літератури, давши світові рольові моделі Пеппі Довгапанчоха, Братів Лев’яче Серце, Расмуса Волоцюги. У книзі є чимало про психологію та ментальне здоров’я. Дивовижно, але в 1940-50 роках пані Астрід переживала те ж, що переживаємо ми зараз.
🔸 “Дофамінове покоління”
Анна Лембке
Як поведінка людини стає залежністю? В який момент келих вина ввечері переростає в алкоголізм, а солоденьке — в заїдання емоцій? Професорка зі Стенфорду Анна Лембке на прикладі власної практики пояснює, як працює адиктивна поведінка і як її можна уникнути.
🔸 “Сараєво для початківців”
Озрен Кебо
Це історія про чоловіка, який свідомо обрав життя у Сараєво в найважчий період історії — під час облоги міста з 1992 до 1995 року силами югославської армії. Це глибока, подекуди іронічна, а місцями разюча історія переживання війни, яка з позиції часу дає розуміння, що переживає людина в таких умовах.
🔸 “Вузька стежка на Далеку Північ”
Річард Фленеган
Історія австралійського полковника, який потрапив у японський полон і був змушений разом з іншими в’язнями будувати так звану Дорогу смерті між Бірмою і Таїландом. За цей роман автор отримав Букерівську премію 2014.
🔸 “Під скляним ковпаком”
Сильвія Плат
У цьому автобіографічному романі описано досвід дівчини, яка попри всі свої бажання й амбіції підкорити світ, переживає великий депресивний розлад. Відвертий текст, який змушує уважніше придивитися до власного життя.
Читайте, досліджуйте, знаходьте те, що вам підходить. І пам’ятайте: зміни на краще можливі, якщо ви цього дійсно хочете.
Джерело: howareu_program
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
Читання книг — це якісний час наодинці із собою, котрий, наприклад, відволікає від проблем, що вже є корисним для психіки. Деякі ж книги здатні ще й наповнювати людину, давати їй нові теми для роздумів, підказки, котрі допомагають знайти свій шлях до ментального здоров’я.
Марк Лівін — сучасний український письменник, журналіст, порадив декілька дуже цікавих книг. Їх можна сміливо порівняти з терапією.
Адже ці книги:
✅ допомагають розпізнати та зрозуміти свої емоції;
✅ вчать справлятися із труднощами та стресом;
✅ дарують нове бачення життя та мотивують до змін;
✅ надихають на саморозвиток і самопізнання.
Отже, читаємо:
🔸 “Що знають мої кістки: мемуари зцілення”
Стефані Фу
Ця книга поєднала в собі два стилі: мемуари та дослідження теми травми. Авторка — емігрантка з Малайзії, батьки якої втекли до США, коли їй було 2 роки. Вона пережила комплексний ПТСР, одужала й ділиться досвідом, який може бути корисним.
🔸 “Цей день і є життям”
Єнс Андерсен
Біографія казкарки Астрід Ліндгрен, яка назавжди змінила роль дитячої літератури, давши світові рольові моделі Пеппі Довгапанчоха, Братів Лев’яче Серце, Расмуса Волоцюги. У книзі є чимало про психологію та ментальне здоров’я. Дивовижно, але в 1940-50 роках пані Астрід переживала те ж, що переживаємо ми зараз.
🔸 “Дофамінове покоління”
Анна Лембке
Як поведінка людини стає залежністю? В який момент келих вина ввечері переростає в алкоголізм, а солоденьке — в заїдання емоцій? Професорка зі Стенфорду Анна Лембке на прикладі власної практики пояснює, як працює адиктивна поведінка і як її можна уникнути.
🔸 “Сараєво для початківців”
Озрен Кебо
Це історія про чоловіка, який свідомо обрав життя у Сараєво в найважчий період історії — під час облоги міста з 1992 до 1995 року силами югославської армії. Це глибока, подекуди іронічна, а місцями разюча історія переживання війни, яка з позиції часу дає розуміння, що переживає людина в таких умовах.
🔸 “Вузька стежка на Далеку Північ”
Річард Фленеган
Історія австралійського полковника, який потрапив у японський полон і був змушений разом з іншими в’язнями будувати так звану Дорогу смерті між Бірмою і Таїландом. За цей роман автор отримав Букерівську премію 2014.
🔸 “Під скляним ковпаком”
Сильвія Плат
У цьому автобіографічному романі описано досвід дівчини, яка попри всі свої бажання й амбіції підкорити світ, переживає великий депресивний розлад. Відвертий текст, який змушує уважніше придивитися до власного життя.
Читайте, досліджуйте, знаходьте те, що вам підходить. І пам’ятайте: зміни на краще можливі, якщо ви цього дійсно хочете.
Джерело: howareu_program
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
Критика: корисна і не дуже
Критика – це та річ, яку нам зазвичай неприємно чути. Але інколи вона буває конструктивною, допомагає виправити помилки та недоліки. Її також можна використати як поштовх до змін, до особистого зростання та розвитку. Водночас критика може руйнувати наші захисні реакції та стати причиною низької самооцінки.
Тому важливо навчитися відрізняти конструктивну критику від деструктивної та токсичної, а також вміти правильно на неї реагувати. На щастя, вміння сприймати конструктивну критику можна розвинути й використовувати собі на користь.
Як відрізнити корисну критику від токсичної?
🔸 Поради та оціночні судження від інших людей, і навіть від найближчих родичів, можуть зачіпати вас та ображати. Якщо їхні слова впливають на вашу самооцінку, змушують вас почуватися погано, то це токсична критика.
🔸 Метою токсичної критики є образити, принизити людину.
🔸 Тоді як конструктивна критика направлена на виявлення недоліків. Вона може допомогти людині стати кращою, поліпшити результати своєї роботи.
🔸 Конструктивна критика аргументована, а головне – направлена на дію, а не на саму людину.
🔸 Поставте собі запитання, чи достатньо обізнана людина у предметі, який критикує, а також дізнайтеся, на яких фактах ґрунтується її судження.
🔸 Якщо ставлення вашого критика до вас переважно негативне, і від нього нічого крім критики ви не чуєте, то найімовірніше, його слова є проявом упередженого ставлення або заздрощів.
Як правильно сприймати критику?
🔸 Створіть дистанцію між собою і вашою діяльністю. Це дозволить легше сприймати критику.
🔸 Прослідкуйте за своїм станом після чергової порції критики. Якщо ви почуваєтеся пригнічено, постарайтеся зупинити негативні думки про себе. Інакше переконання у власній нікчемності переконає вас, ніби ви “недостатньо”: недостатньо красиві, недостатньо розумні тощо.
🔸 Якщо хтось порушує ваші кордони, руйнує ваше почуття гідності – припиніть або хоча б обмежте спілкування з такою людиною.
🔸 Спробуйте відволікти себе, відпочиньте. Фокусуйтеся на позитивних думках: тут може допомогти ведення щоденника вдячності.
🔸 Будьте добрішими до себе. Прийміть факт, що ви завжди є достатньо хорошим/хорошою і ніхто не має права вас ображати.
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
Критика – це та річ, яку нам зазвичай неприємно чути. Але інколи вона буває конструктивною, допомагає виправити помилки та недоліки. Її також можна використати як поштовх до змін, до особистого зростання та розвитку. Водночас критика може руйнувати наші захисні реакції та стати причиною низької самооцінки.
Тому важливо навчитися відрізняти конструктивну критику від деструктивної та токсичної, а також вміти правильно на неї реагувати. На щастя, вміння сприймати конструктивну критику можна розвинути й використовувати собі на користь.
Як відрізнити корисну критику від токсичної?
🔸 Поради та оціночні судження від інших людей, і навіть від найближчих родичів, можуть зачіпати вас та ображати. Якщо їхні слова впливають на вашу самооцінку, змушують вас почуватися погано, то це токсична критика.
🔸 Метою токсичної критики є образити, принизити людину.
🔸 Тоді як конструктивна критика направлена на виявлення недоліків. Вона може допомогти людині стати кращою, поліпшити результати своєї роботи.
🔸 Конструктивна критика аргументована, а головне – направлена на дію, а не на саму людину.
🔸 Поставте собі запитання, чи достатньо обізнана людина у предметі, який критикує, а також дізнайтеся, на яких фактах ґрунтується її судження.
🔸 Якщо ставлення вашого критика до вас переважно негативне, і від нього нічого крім критики ви не чуєте, то найімовірніше, його слова є проявом упередженого ставлення або заздрощів.
Як правильно сприймати критику?
🔸 Створіть дистанцію між собою і вашою діяльністю. Це дозволить легше сприймати критику.
🔸 Прослідкуйте за своїм станом після чергової порції критики. Якщо ви почуваєтеся пригнічено, постарайтеся зупинити негативні думки про себе. Інакше переконання у власній нікчемності переконає вас, ніби ви “недостатньо”: недостатньо красиві, недостатньо розумні тощо.
🔸 Якщо хтось порушує ваші кордони, руйнує ваше почуття гідності – припиніть або хоча б обмежте спілкування з такою людиною.
🔸 Спробуйте відволікти себе, відпочиньте. Фокусуйтеся на позитивних думках: тут може допомогти ведення щоденника вдячності.
🔸 Будьте добрішими до себе. Прийміть факт, що ви завжди є достатньо хорошим/хорошою і ніхто не має права вас ображати.
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
"Наяд" (2023)
Захоплива розповідь є хронікою надзвичайної та заснованої на фактах історії спортсменки Діани Наяд. У віці 60 років вона вирушає в дивовижну подорож за незмінної підтримки свого найкращого друга і тренера, щоб здійснити мрію всього свого життя: сміливий заплив у відкритому океані на 110 миль, епічну мандрівку від берегів Куби до узбережжя Флориди.
"Траса 60" (2002)
Фільм-подорож з елементами фентезі, комедії та притчі.Бажання потрібно загадувати правильно. 22-річному Нілу Оліверу доля подарувала багато: багатих батьків, люблячу сестру, симпатичну наречену і червоний BMW. Однак таким подарункам юнак не радий, тому що забезпечене, але заздалегідь передбачене життя здається йому марно прожитим. Задуваючи свічки на розкішному іменинному торті, Олівер раптом бажає дивного - зрозуміти своє призначення і зустріти загадкову блондинку, плід своєї уяви.Необережні слова молодої людини підслуховує О. Ж. Грант - шкідливий рудоволосий чарівник, іноді видимий людям. Варто лише Гранту розкурити свою магічну трубку, як кожне невиразно озвучене бажання здійснюється, приносячи біди і неприємності. Наївного мрійника Олівера пустун Грант відправляє на неіснуючу автотрасу 60, де повно-повнісінько інших невдалих любителів дивних пригод. У подорожі герою належить подорослішати, зрозуміти себе і зустріти придуману блондинку, яка позбавила його спокою.
"Адаптація" (2002)
Ексцентричний фільм «Адаптація» розповість своєму глядачеві про те, як часом буває складно і навіть дивно займатися створенням сценарію для кіно. Особливо якщо сценарій призначається для екранізації відомої книги Сьюзен Орлеан «Викрадач орхідей».
Сюжет фільму розкриває всі почуття знаменитого сценариста Чарлі Кауфмана, коли він працював над створенням цього сценарію. Йому доручили адаптувати книгу для кінематографа не в найкращий час його життя. На даному етапі він знаходитися в творчій кризі, душевний стан теж не з кращих - постійна депресія, меланхолія, і агорафобія на додачу. До того ж, йому на голову впав брат-близнюк, який має намір пожити за рахунок Чарлі.
Всі його спроби вловити сенс і суть книги, яка буде екранізуватися безуспішні, і тоді він просто починає описувати свої особисті переживання і почуття, викликані його нинішньою роботою. Подальший розвиток сюжету стане сюрпризом для багатьох. Переплетення подій реальних і вигаданих, химерні повороти долі, несподіванки - все є в цьому фільмі
Юлія Ворман, практичний психолог
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
Захоплива розповідь є хронікою надзвичайної та заснованої на фактах історії спортсменки Діани Наяд. У віці 60 років вона вирушає в дивовижну подорож за незмінної підтримки свого найкращого друга і тренера, щоб здійснити мрію всього свого життя: сміливий заплив у відкритому океані на 110 миль, епічну мандрівку від берегів Куби до узбережжя Флориди.
"Траса 60" (2002)
Фільм-подорож з елементами фентезі, комедії та притчі.Бажання потрібно загадувати правильно. 22-річному Нілу Оліверу доля подарувала багато: багатих батьків, люблячу сестру, симпатичну наречену і червоний BMW. Однак таким подарункам юнак не радий, тому що забезпечене, але заздалегідь передбачене життя здається йому марно прожитим. Задуваючи свічки на розкішному іменинному торті, Олівер раптом бажає дивного - зрозуміти своє призначення і зустріти загадкову блондинку, плід своєї уяви.Необережні слова молодої людини підслуховує О. Ж. Грант - шкідливий рудоволосий чарівник, іноді видимий людям. Варто лише Гранту розкурити свою магічну трубку, як кожне невиразно озвучене бажання здійснюється, приносячи біди і неприємності. Наївного мрійника Олівера пустун Грант відправляє на неіснуючу автотрасу 60, де повно-повнісінько інших невдалих любителів дивних пригод. У подорожі герою належить подорослішати, зрозуміти себе і зустріти придуману блондинку, яка позбавила його спокою.
"Адаптація" (2002)
Ексцентричний фільм «Адаптація» розповість своєму глядачеві про те, як часом буває складно і навіть дивно займатися створенням сценарію для кіно. Особливо якщо сценарій призначається для екранізації відомої книги Сьюзен Орлеан «Викрадач орхідей».
Сюжет фільму розкриває всі почуття знаменитого сценариста Чарлі Кауфмана, коли він працював над створенням цього сценарію. Йому доручили адаптувати книгу для кінематографа не в найкращий час його життя. На даному етапі він знаходитися в творчій кризі, душевний стан теж не з кращих - постійна депресія, меланхолія, і агорафобія на додачу. До того ж, йому на голову впав брат-близнюк, який має намір пожити за рахунок Чарлі.
Всі його спроби вловити сенс і суть книги, яка буде екранізуватися безуспішні, і тоді він просто починає описувати свої особисті переживання і почуття, викликані його нинішньою роботою. Подальший розвиток сюжету стане сюрпризом для багатьох. Переплетення подій реальних і вигаданих, химерні повороти долі, несподіванки - все є в цьому фільмі
Юлія Ворман, практичний психолог
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
Як ми обираємо партнера?
Ще Фрейд писав про те, що ми обираємо людей, які вже існують у нашому несвідомому. А що він мав на увазі?
Іноді буває складно зрозуміти, чому ми обираємо тих чи інших людей. Це пов'язано з тим, що наші емоції та поведінка залежать не лише від нашого свідомого досвіду, але й від внутрішніх образів, які сформувалися в нашій психіці в ранньому дитинстві.
Уявіть, що наша психіка — це театр, а в ньому живуть різні персонажі. Ці персонажі — це образи людей, які були для нас важливими, наприклад, мама, тато, бабуся, дідусь. Кожен має свою роль: хтось добрий і лагідний, хтось суворий, а хтось байдужий. Ці образи можуть впливати на те, яких людей ми обираємо в дорослому житті.
Наприклад:
✅ Людина, яка виросла з "недоступним" татом, може шукати партнера, який буде відстороненим і холодним.
✅ Людина, яка виросла з "неемоційною" мамою, може шукати партнера, який буде практичним і раціональним.
Ми можемо шукати й зовнішні схожі риси, наприклад, довге світле волосся або маленький ніс.
Особливо заплутано буває тоді, коли батьки відігравали неоднозначні ролі у вихованні дитини. Наприклад, люблячий, але часто відсутній тато, або мама, яка поруч, але абсолютно не залучена до життя дитини.
Але не лише так працює наша психіка. Часом нам хочеться взяти щось від однієї людини, щось від іншої, і зібрати свій "ідеал" як конструктор. Тому буває так, що в дорослому житті нам постійно чогось не вистачає й ми не припиняємо своїх пошуків.
Важливо розуміти, що внутрішні об'єкти з часом можуть змінюватися. Наприклад, через досвід стабільних тривалих взаємин.
Також варто зазначити, що внутрішні образи не завжди є точними копіями наших реальних батьків. Це скоріше наші уявлення про них, які можуть бути як правдивими, так і ні.
Хочете краще розуміти себе і свої стосунки? Розпочніть із самих себе. Зверніть увагу на свої почуття, свої вибори. Це допоможе вам зрозуміти, чому ви обираєте тих чи інших людей і як покращити свої стосунки. Найпростіший і найшвидший спосіб розібратися у проблемі — звернутися до психолога, психотерапевта.
Джерело: Ольга Корбут, психоаналітикиня
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
Ще Фрейд писав про те, що ми обираємо людей, які вже існують у нашому несвідомому. А що він мав на увазі?
Іноді буває складно зрозуміти, чому ми обираємо тих чи інших людей. Це пов'язано з тим, що наші емоції та поведінка залежать не лише від нашого свідомого досвіду, але й від внутрішніх образів, які сформувалися в нашій психіці в ранньому дитинстві.
Уявіть, що наша психіка — це театр, а в ньому живуть різні персонажі. Ці персонажі — це образи людей, які були для нас важливими, наприклад, мама, тато, бабуся, дідусь. Кожен має свою роль: хтось добрий і лагідний, хтось суворий, а хтось байдужий. Ці образи можуть впливати на те, яких людей ми обираємо в дорослому житті.
Наприклад:
✅ Людина, яка виросла з "недоступним" татом, може шукати партнера, який буде відстороненим і холодним.
✅ Людина, яка виросла з "неемоційною" мамою, може шукати партнера, який буде практичним і раціональним.
Ми можемо шукати й зовнішні схожі риси, наприклад, довге світле волосся або маленький ніс.
Особливо заплутано буває тоді, коли батьки відігравали неоднозначні ролі у вихованні дитини. Наприклад, люблячий, але часто відсутній тато, або мама, яка поруч, але абсолютно не залучена до життя дитини.
Але не лише так працює наша психіка. Часом нам хочеться взяти щось від однієї людини, щось від іншої, і зібрати свій "ідеал" як конструктор. Тому буває так, що в дорослому житті нам постійно чогось не вистачає й ми не припиняємо своїх пошуків.
Важливо розуміти, що внутрішні об'єкти з часом можуть змінюватися. Наприклад, через досвід стабільних тривалих взаємин.
Також варто зазначити, що внутрішні образи не завжди є точними копіями наших реальних батьків. Це скоріше наші уявлення про них, які можуть бути як правдивими, так і ні.
Хочете краще розуміти себе і свої стосунки? Розпочніть із самих себе. Зверніть увагу на свої почуття, свої вибори. Це допоможе вам зрозуміти, чому ви обираєте тих чи інших людей і як покращити свої стосунки. Найпростіший і найшвидший спосіб розібратися у проблемі — звернутися до психолога, психотерапевта.
Джерело: Ольга Корбут, психоаналітикиня
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
Як управляти стресом
Причиною стресу є незадоволені потреби. Людина не може жити без їжі й води, тому насамперед повинна закрити свої фізіологічні потреби. Щойно потреби нижчого рівня задовольняються, людина перемикається на задоволення потреб вищого рівня: це визнання, самовираження тощо.
Однак і потреби вищого рівня можуть стати домінантними – найважливішими. І поки людина не задовольнить свої потреби, вона перебуватиме у стресовому стані.
Як людина реагує на стрес?
Стрес можуть викликати як реальні події, так і уявні. І організм реагує на них більш-менш однаково. Реакція може відрізнятися лише силою емоцій: від легкого занепокоєння до паніки. А також рівнем фізичного напруження: від практично невідчутного до «вискакування серця» із грудей і «заціпеніння» м'язів.
На фізіологічному рівні організм реагує інстинктивним бажанням усунути причину стресу або ж уникнути зіткнення з нею. Тому фізіологічну реакцію на стрес визначають як «боротися чи втікати».
У цей момент організм мобілізує всі резерви: частішає дихання, пришвидшується серцебиття, напружуються м'язи. Це важливо в екстремальній ситуації, коли людина змушена діяти негайно заради свого порятунку. Проте так само організм реагує і на стрес, викликаний не такими критичними обставинами.
На психологічному рівні стрес викликає в людини неприємні відчуття – занепокоєння, страх, гнів. Ознаками стресу також є збудженість, агресивність, дратівливість, втрата почуття гумору, неможливість зосередитися на виконанні повсякденних справ. Може виникнути відчуття втрати контролю над собою і ситуацією, почуття безпорадності, пригніченості, безнадії. Страх, викликаний стресом, може спричинити паніку.
Стрес позначається і на поведінці людини. Щоб позбутися стресу, люди, наприклад, починають зловживати алкоголем, більше курити, замість того, щоб розв'язувати проблеми, впадають у бездіяльність і апатію.
Як безпечно керувати стресом?
Існує безліч ефективних і цілком безпечних способів, що допомагають керувати стресом.
Фізичні способи керування стресом
🔸 Фізичні вправи допомагають майже відразу. Навіть 20 хвилин фізичної активності щодня значно покращує самопочуття.
🔸 Раціональне харчування. Люди у стані хронічного стресу часто зловживають солодощами. Однак набагато корисніше їсти овочі, в яких містяться потрібні для подолання стресу вітаміни й мінерали.
🔸 Відпочинок і сон. Порушення сну – перший симптом стресового перевантаження. Щовечора треба лягати в той самий час. Перед сном потрібно провітрити спальню, прийняти теплу ванну чи душ, можна випити склянку трав'яного чаю або молока з медом.
Емоційні способи керування стресом
🔸 Стрес потрібно «проговорити» – висловити свої почуття словами, розповісти про них близькій людині.
🔸 Можна записати ваші думки й почуття. Викладені на папір, вони втрачають руйнівні властивості.
Інтелектуальні способи керування стресом
🔸 Планування часу – неодмінна річ для профілактики стресів. Складіть список справ і поступово викреслюйте вже зроблене. Найважливіші й термінові справи зі списку потрібно виконувати найперше.
🔸 Позитивне мислення (при можливості) послаблює емоційне напруження, допомагає знайти ефективне рішення і діяти відповідно до обставин.
Галина Волошина, психологиня
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
Причиною стресу є незадоволені потреби. Людина не може жити без їжі й води, тому насамперед повинна закрити свої фізіологічні потреби. Щойно потреби нижчого рівня задовольняються, людина перемикається на задоволення потреб вищого рівня: це визнання, самовираження тощо.
Однак і потреби вищого рівня можуть стати домінантними – найважливішими. І поки людина не задовольнить свої потреби, вона перебуватиме у стресовому стані.
Як людина реагує на стрес?
Стрес можуть викликати як реальні події, так і уявні. І організм реагує на них більш-менш однаково. Реакція може відрізнятися лише силою емоцій: від легкого занепокоєння до паніки. А також рівнем фізичного напруження: від практично невідчутного до «вискакування серця» із грудей і «заціпеніння» м'язів.
На фізіологічному рівні організм реагує інстинктивним бажанням усунути причину стресу або ж уникнути зіткнення з нею. Тому фізіологічну реакцію на стрес визначають як «боротися чи втікати».
У цей момент організм мобілізує всі резерви: частішає дихання, пришвидшується серцебиття, напружуються м'язи. Це важливо в екстремальній ситуації, коли людина змушена діяти негайно заради свого порятунку. Проте так само організм реагує і на стрес, викликаний не такими критичними обставинами.
На психологічному рівні стрес викликає в людини неприємні відчуття – занепокоєння, страх, гнів. Ознаками стресу також є збудженість, агресивність, дратівливість, втрата почуття гумору, неможливість зосередитися на виконанні повсякденних справ. Може виникнути відчуття втрати контролю над собою і ситуацією, почуття безпорадності, пригніченості, безнадії. Страх, викликаний стресом, може спричинити паніку.
Стрес позначається і на поведінці людини. Щоб позбутися стресу, люди, наприклад, починають зловживати алкоголем, більше курити, замість того, щоб розв'язувати проблеми, впадають у бездіяльність і апатію.
Як безпечно керувати стресом?
Існує безліч ефективних і цілком безпечних способів, що допомагають керувати стресом.
Фізичні способи керування стресом
🔸 Фізичні вправи допомагають майже відразу. Навіть 20 хвилин фізичної активності щодня значно покращує самопочуття.
🔸 Раціональне харчування. Люди у стані хронічного стресу часто зловживають солодощами. Однак набагато корисніше їсти овочі, в яких містяться потрібні для подолання стресу вітаміни й мінерали.
🔸 Відпочинок і сон. Порушення сну – перший симптом стресового перевантаження. Щовечора треба лягати в той самий час. Перед сном потрібно провітрити спальню, прийняти теплу ванну чи душ, можна випити склянку трав'яного чаю або молока з медом.
Емоційні способи керування стресом
🔸 Стрес потрібно «проговорити» – висловити свої почуття словами, розповісти про них близькій людині.
🔸 Можна записати ваші думки й почуття. Викладені на папір, вони втрачають руйнівні властивості.
Інтелектуальні способи керування стресом
🔸 Планування часу – неодмінна річ для профілактики стресів. Складіть список справ і поступово викреслюйте вже зроблене. Найважливіші й термінові справи зі списку потрібно виконувати найперше.
🔸 Позитивне мислення (при можливості) послаблює емоційне напруження, допомагає знайти ефективне рішення і діяти відповідно до обставин.
Галина Волошина, психологиня
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
«Творець» (2023)
Події розгортаються у майбутньому, під час війни між людьми та штучним інтелектом. Колишній спецпризначенець Джошуа разом із загоном оперативників отримує завдання знайти та вбити архітектора просунутого штучного інтелекту — Творця, який розробив зброю, здатну покласти край не лише війні, а й усьому людству...
«Між минулим та майбутнім» (2021)
Саманта, у минулому популярна співачка, стоїть на життєвому роздоріжжі. Закінчена кар'єра, хворий батько, що накопичив купу мотлоху, який збирав все життя, останні творчі невдачі — все це занурює її в депресію. Але іронічне ставлення до себе та до навколишніх проблем дозволяє Саманті знайти причини для нового життя.
«Офіційний конкурс» (2021)
Марнославний мільярдер поставив ціль вписати своє ім'я в історію, взявшись за створення ідеального фільму. Сценарій — книга Нобелівського лауреата, режисер — модна та ексцентрична, у головних ролях — секс-символ, кумир мільйонів та високолобий драматичний актор. Чекати на шедевр чи чекати біди?
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
Події розгортаються у майбутньому, під час війни між людьми та штучним інтелектом. Колишній спецпризначенець Джошуа разом із загоном оперативників отримує завдання знайти та вбити архітектора просунутого штучного інтелекту — Творця, який розробив зброю, здатну покласти край не лише війні, а й усьому людству...
«Між минулим та майбутнім» (2021)
Саманта, у минулому популярна співачка, стоїть на життєвому роздоріжжі. Закінчена кар'єра, хворий батько, що накопичив купу мотлоху, який збирав все життя, останні творчі невдачі — все це занурює її в депресію. Але іронічне ставлення до себе та до навколишніх проблем дозволяє Саманті знайти причини для нового життя.
«Офіційний конкурс» (2021)
Марнославний мільярдер поставив ціль вписати своє ім'я в історію, взявшись за створення ідеального фільму. Сценарій — книга Нобелівського лауреата, режисер — модна та ексцентрична, у головних ролях — секс-символ, кумир мільйонів та високолобий драматичний актор. Чекати на шедевр чи чекати біди?
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
Хвилюєтесь, що ваша дитина витрачає багато часу на гаджети? 📲
А що коли перетворити це на старт у кар’єрі айтівця? 💻
Адже шлях в IT може розпочатися ще у дитинстві!
Онлайн-академія GoITeens — навчає IT-спеціальностей українців віком від 7 до 17 років з будь-якого куточка планети.
GoITeens пропонує 🤳🏼:
🔹цікаве навчання в ігровій формі,
🔹програму, насичену практикою і проєктними роботами;
🔹розвиток корисних навичок, які точно знадобляться у житті.
Зараз ваша дитина може обрати шлях вебдизайнера, програміста чи розробника ігор та забезпечити собі фінансову стабільність у майбутньому.
Не зволікайте та реєструйтесь !👇🏻👇🏻
БЕЗОПЛАТНЕ ЗАНЯТТЯ
ℹ️ Промоція
А що коли перетворити це на старт у кар’єрі айтівця? 💻
Адже шлях в IT може розпочатися ще у дитинстві!
Онлайн-академія GoITeens — навчає IT-спеціальностей українців віком від 7 до 17 років з будь-якого куточка планети.
GoITeens пропонує 🤳🏼:
🔹цікаве навчання в ігровій формі,
🔹програму, насичену практикою і проєктними роботами;
🔹розвиток корисних навичок, які точно знадобляться у житті.
Зараз ваша дитина може обрати шлях вебдизайнера, програміста чи розробника ігор та забезпечити собі фінансову стабільність у майбутньому.
Не зволікайте та реєструйтесь !👇🏻👇🏻
БЕЗОПЛАТНЕ ЗАНЯТТЯ
ℹ️ Промоція
Перемагаємо зиму: 7 кроків до кращого самопочуття
Взимку багато людей відчувають занепад сил, апатію та безсилля. Це може бути пов’язано з нестачею сонячного світла, дефіцитом вітаміну D, втомою від холоду та одноманіття, гормональними змінами й недостатньою фізичною активністю.
Безумовно, українцям цей період ще важче дається через війну, постійний стрес, сумні новини, тривожні повідомлення. Але ми маємо бути сильними й підтримувати свій психічний стан, від якого залежить як наш добробут, так і наших близьких, рідних, коханих.
Отже, працюємо заради перемоги та покращення свого психічного стану.
🔸 Спілкуйтеся із близькими
Підтримка соціального оточення є ключовою складовою для психічного благополуччя. Діліться своїми почуттями та думками з друзями або родиною. Це може допомогти поглянути на ситуацію під іншим кутом.
🔸 Частіше бувайте на свіжому повітрі
Навіть у похмурі дні прогулянка покращує настрій і дає заряд енергії.
🔸 Здоровий сон
Сон важливий для відновлення енергії та забезпечення здорового функціонування мозку. Намагайтеся кожен день лягати спати в той самий час. Знаходьте час і можливості, щоб компенсувати втрачені години спокою через повітряну тривогу.
🔸 Ведіть здоровий спосіб життя
Регулярна фізична активність та збалансоване харчування будуть позитивно впливати на психічний стан. Поставте собі мету у спорті (наприклад, певну кількість кроків, підходів), долучіться до марафону або челенджу. Не подобається спорт? Танцюйте. Навіть незначна фізична активність може поліпшити настрій і самопочуття.
🔸 Хваліть себе
Регулярно відзначайте свої досягнення, які можуть бути й невеликими. Пам’ятайте, що позитивне ставлення до себе важливе для емоційного здоров’я.
🔸 Релаксація
Впроваджуйте у своє життя техніки релаксації, такі як медитація, усвідомлене дихання чи йога. Ці практики можуть допомагати знижувати рівень стресу та поліпшувати загальний психічний стан.
🔸 Займайтеся творчістю
Творчість може слугувати відмінним засобом для вираження емоцій та зняття стресу.
Не бійтеся експериментувати та вносити зміни у своє життя для покращення психоемоційного стану. Якщо ж ви відчуваєте, що не можете самостійно впоратися з проблемою, зверніться по допомогу до психолога чи психотерапевта.
Галина Волошина, психологиня
Взимку багато людей відчувають занепад сил, апатію та безсилля. Це може бути пов’язано з нестачею сонячного світла, дефіцитом вітаміну D, втомою від холоду та одноманіття, гормональними змінами й недостатньою фізичною активністю.
Безумовно, українцям цей період ще важче дається через війну, постійний стрес, сумні новини, тривожні повідомлення. Але ми маємо бути сильними й підтримувати свій психічний стан, від якого залежить як наш добробут, так і наших близьких, рідних, коханих.
Отже, працюємо заради перемоги та покращення свого психічного стану.
🔸 Спілкуйтеся із близькими
Підтримка соціального оточення є ключовою складовою для психічного благополуччя. Діліться своїми почуттями та думками з друзями або родиною. Це може допомогти поглянути на ситуацію під іншим кутом.
🔸 Частіше бувайте на свіжому повітрі
Навіть у похмурі дні прогулянка покращує настрій і дає заряд енергії.
🔸 Здоровий сон
Сон важливий для відновлення енергії та забезпечення здорового функціонування мозку. Намагайтеся кожен день лягати спати в той самий час. Знаходьте час і можливості, щоб компенсувати втрачені години спокою через повітряну тривогу.
🔸 Ведіть здоровий спосіб життя
Регулярна фізична активність та збалансоване харчування будуть позитивно впливати на психічний стан. Поставте собі мету у спорті (наприклад, певну кількість кроків, підходів), долучіться до марафону або челенджу. Не подобається спорт? Танцюйте. Навіть незначна фізична активність може поліпшити настрій і самопочуття.
🔸 Хваліть себе
Регулярно відзначайте свої досягнення, які можуть бути й невеликими. Пам’ятайте, що позитивне ставлення до себе важливе для емоційного здоров’я.
🔸 Релаксація
Впроваджуйте у своє життя техніки релаксації, такі як медитація, усвідомлене дихання чи йога. Ці практики можуть допомагати знижувати рівень стресу та поліпшувати загальний психічний стан.
🔸 Займайтеся творчістю
Творчість може слугувати відмінним засобом для вираження емоцій та зняття стресу.
Не бійтеся експериментувати та вносити зміни у своє життя для покращення психоемоційного стану. Якщо ж ви відчуваєте, що не можете самостійно впоратися з проблемою, зверніться по допомогу до психолога чи психотерапевта.
Галина Волошина, психологиня
Чому закоханість не переростає у глибоке почуття: причини
Є люди, які втрачають інтерес до партнера вже після перших кількох побачень. Для них стосунки зупиняються на стадії легкої закоханості, яка так і не переростає у глибоке почуття. Через неможливість побудувати близькі серйозні стосунки в людини виникає страх залишитись одній.
Розберемо причини, що заважають будувати близькі стосунки.
🔸 Страх близькості
Причини страху близькості пов’язані з тим, що в дитинстві людині не давали достатньо відчути самостійність. Дитині потрібно мати достатньо автономності, щоб вона могла пізнавати світ. Люди, яких виховували надміру тривожні дорослі, часто асоціюють близькі стосунки з несвободою, адже їх надміру контролюють у дитинстві. Тому в дорослому віці вони попри все будуть намагатися зберегти власну незалежність. Як наслідок: вони тримають дистанцію, бояться висловлювати свої почуття, першими припиняють стосунки.
🔸 Уникаючий тип прив’язаності
Коли дитину виховує емоційно холодний або деспотичний дорослий, це формує у ній уникаючий тип прив’язаності. Оскільки перший досвід взаємин зі значним дорослим був руйнівним, то в дорослому віці така людина сприйматиме міжособистісний контакт як загрозливий. І для неї тоді прийнятним буде лише фізичний контакт. Вони не вірять, що близькі стосунки можуть бути безпечними. Тому секс для таких людей – єдина можливість відчути зв’язок із партнером.
🔸 Нереалістичні очікування
На початку стосунків ми ідеалізуємо іншу людину. Вона може здаватися нам особливою та загадковою. Проте у деяких людей після сексуальної близькості партнер може втратити своє значення. Він перестає бути таємницею: після сексу ідеальний образ іншого розсіюється, натомість реалістичний не встигає сформуватися.
Що робити в такому разі? Дослідіть асоціації, які викликає сексуальна близькість, та співставте образи партнерів «до» та «після» сексу. Згадайте, в який момент інтерес почав згасати, якими були попередні стосунки, в яких ви бачили з партнером спільне майбутнє. Це допоможе проаналізувати, що відбувається зараз.
🔸 Страх бути покинутим
Якщо людину одного разу покинули, знехтували нею (не обов’язково в романтичних стосунках), у майбутньому вона може ініціювати розрив стосунків першою. Все заради того, щоб уникнути тих неприємних емоцій, які були пережиті від попереднього досвіду: люті та сорому.
Йти від партнера першим – це спосіб зберегти самоповагу. У такому разі важливо відокремити свій минулий досвід від нинішнього. Бути сміливим відкритися до нових стосунків.
Досвід безпечних і довірчих взаємин може дати психотерапія. Зверніться до психотерапевта, щоб навчитися будувати міцні романтичні стосунки.
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
Є люди, які втрачають інтерес до партнера вже після перших кількох побачень. Для них стосунки зупиняються на стадії легкої закоханості, яка так і не переростає у глибоке почуття. Через неможливість побудувати близькі серйозні стосунки в людини виникає страх залишитись одній.
Розберемо причини, що заважають будувати близькі стосунки.
🔸 Страх близькості
Причини страху близькості пов’язані з тим, що в дитинстві людині не давали достатньо відчути самостійність. Дитині потрібно мати достатньо автономності, щоб вона могла пізнавати світ. Люди, яких виховували надміру тривожні дорослі, часто асоціюють близькі стосунки з несвободою, адже їх надміру контролюють у дитинстві. Тому в дорослому віці вони попри все будуть намагатися зберегти власну незалежність. Як наслідок: вони тримають дистанцію, бояться висловлювати свої почуття, першими припиняють стосунки.
🔸 Уникаючий тип прив’язаності
Коли дитину виховує емоційно холодний або деспотичний дорослий, це формує у ній уникаючий тип прив’язаності. Оскільки перший досвід взаємин зі значним дорослим був руйнівним, то в дорослому віці така людина сприйматиме міжособистісний контакт як загрозливий. І для неї тоді прийнятним буде лише фізичний контакт. Вони не вірять, що близькі стосунки можуть бути безпечними. Тому секс для таких людей – єдина можливість відчути зв’язок із партнером.
🔸 Нереалістичні очікування
На початку стосунків ми ідеалізуємо іншу людину. Вона може здаватися нам особливою та загадковою. Проте у деяких людей після сексуальної близькості партнер може втратити своє значення. Він перестає бути таємницею: після сексу ідеальний образ іншого розсіюється, натомість реалістичний не встигає сформуватися.
Що робити в такому разі? Дослідіть асоціації, які викликає сексуальна близькість, та співставте образи партнерів «до» та «після» сексу. Згадайте, в який момент інтерес почав згасати, якими були попередні стосунки, в яких ви бачили з партнером спільне майбутнє. Це допоможе проаналізувати, що відбувається зараз.
🔸 Страх бути покинутим
Якщо людину одного разу покинули, знехтували нею (не обов’язково в романтичних стосунках), у майбутньому вона може ініціювати розрив стосунків першою. Все заради того, щоб уникнути тих неприємних емоцій, які були пережиті від попереднього досвіду: люті та сорому.
Йти від партнера першим – це спосіб зберегти самоповагу. У такому разі важливо відокремити свій минулий досвід від нинішнього. Бути сміливим відкритися до нових стосунків.
Досвід безпечних і довірчих взаємин може дати психотерапія. Зверніться до психотерапевта, щоб навчитися будувати міцні романтичні стосунки.
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
"Повернись живим" та Rikky Hype створили спільний благодійний дроп
До другої річниці повномасштабного вторгнення бренд одягу Rikky Hype та Фонд “Повернись живим” створили спеціальну благодійну колекцію футболок, символом якої стали номери 56-ої та 92-ої бригад, яких системно підтримує бренд від початку повномасштабного вторгнення.
Колекцію присвячено Збройним Силам України — 100% коштів із продажу речей буде направлено на забезпечення різноманітних підрозділів, включно з підрозділами 56-ої та 92-ої бригад, яким безупинно допомагають Rikky Hype та “Повернись живим”.
Мета співпраці — виручити з продажу дропу мільйон гривень.
Підтримати ініціативу можна на сайті.
До другої річниці повномасштабного вторгнення бренд одягу Rikky Hype та Фонд “Повернись живим” створили спеціальну благодійну колекцію футболок, символом якої стали номери 56-ої та 92-ої бригад, яких системно підтримує бренд від початку повномасштабного вторгнення.
Колекцію присвячено Збройним Силам України — 100% коштів із продажу речей буде направлено на забезпечення різноманітних підрозділів, включно з підрозділами 56-ої та 92-ої бригад, яким безупинно допомагають Rikky Hype та “Повернись живим”.
Мета співпраці — виручити з продажу дропу мільйон гривень.
Підтримати ініціативу можна на сайті.
Як не потонути в морі невзаємності
Відмова – гіркий ковток, який важко проковтнути. Хтось оговтується за день, а хтось застряє в цьому на тижні чи місяці.
Чому "ні"? Це питання катує душу. Але відповідь, ймовірно, знаходиться лише в серці тієї людини. Можливо навіть, що він сам/сама не знає причини. І навіть якби ви її дізналися, чи змінило б це щось?
🔸 Надія – рятівне коло, але й воно може бути руйнівним. Відмова однієї людини не робить вас непривабливою особою для інших. Не замикайтеся в ній, адже життя прекрасне та сповнене можливостей.
🔸 Не знецінюйте свої почуття. Дозвольте собі прожити біль, розчарування, жалість. Це втрата, і її потрібно оплакати.
🔸 Не звинувачуйте себе. Вибір іншої людини не говорить про те, що з вами щось не так. Це про неї, а не про вас.
🔸 Пам'ятайте, що ви не всесильні. Не всі події у світі обертаються навколо вас.
🔸 Відпустіть ситуацію. Не тримайтеся за минуле, воно вже не ваше. Зосередьтеся на сьогоденні та майбутньому.
Пам'ятайте: ви не самотні. Багато людей пережили подібний досвід і змогли його подолати.
Зверніться до психолога чи психотерапевта, якщо не можете самостійно впоратися з емоціями. Фахівець з ментального здоров'я допоможе вам пережити важкий період і рухатися далі.
Джерело: Ольга Корбут, психоаналітикиня
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
Відмова – гіркий ковток, який важко проковтнути. Хтось оговтується за день, а хтось застряє в цьому на тижні чи місяці.
Чому "ні"? Це питання катує душу. Але відповідь, ймовірно, знаходиться лише в серці тієї людини. Можливо навіть, що він сам/сама не знає причини. І навіть якби ви її дізналися, чи змінило б це щось?
🔸 Надія – рятівне коло, але й воно може бути руйнівним. Відмова однієї людини не робить вас непривабливою особою для інших. Не замикайтеся в ній, адже життя прекрасне та сповнене можливостей.
🔸 Не знецінюйте свої почуття. Дозвольте собі прожити біль, розчарування, жалість. Це втрата, і її потрібно оплакати.
🔸 Не звинувачуйте себе. Вибір іншої людини не говорить про те, що з вами щось не так. Це про неї, а не про вас.
🔸 Пам'ятайте, що ви не всесильні. Не всі події у світі обертаються навколо вас.
🔸 Відпустіть ситуацію. Не тримайтеся за минуле, воно вже не ваше. Зосередьтеся на сьогоденні та майбутньому.
Пам'ятайте: ви не самотні. Багато людей пережили подібний досвід і змогли його подолати.
Зверніться до психолога чи психотерапевта, якщо не можете самостійно впоратися з емоціями. Фахівець з ментального здоров'я допоможе вам пережити важкий період і рухатися далі.
Джерело: Ольга Корбут, психоаналітикиня
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
Що таке ревнощі та як із ними справлятися?
Ревнувати – це нормально, як і відчувати будь-які інші емоції. Ревнують не тільки закохані чоловіки та жінки, але й діти та тварини. Завдання ревнощів – виявляти конкурентів, які можуть “забрати наше”, які можуть розірвати зв'язок із важливою для нас людиною.
Проте часто ревнощі бувають безпідставними та можуть вийти з-під контролю.
Один із партнерів може боятися зради, боятися, що його кинуть. У результаті він намагається контролювати свого партнера, а той своєю чергою дратується й ображається. У такому разі ревнощі можуть зіпсувати стосунки або й узагалі стати причиною розриву.
Як приборкати ревнощі?
🔸 Проаналізуйте: які є реальні докази зради партнера і чи є вони такими? Якщо ваш чоловік / ваша дружина затримується на роботі, веде довгі переписки, це ще не є ознакою зради.
🔸 Відверто поговоріть із партнером про те, що вас непокоїть. Поясніть, що саме в його поведінці провокує у вас почуття ревнощів. Краще одразу висловити свої страхи: якщо тримати до останнього, може спалахнути скандал. Тому не бійтеся говорити, доки ревнощі не досягли піку. Водночас не вдавайтеся до звинувачень: описуйте лише власні почуття. Можливо, відверта розмова вас заспокоїть.
🔸 Якщо ви продовжуєте без особливої на те причини шукати докази зради в переписках партнера, шукаєте в його поведінці “щось підозріле” – зупиніться. Краще спробуйте знайти докази вірності вам.
🔸 Часто безпідставні ревнощі можуть вказувати на те, що хтось зруйнував вашу довіру раніше. Спробуйте розібратися, чому для вас ревнощі є закономірними у стосунках. Коли ж самостійно впоратись із нав'язливими думками не вдається – зверніться до психотерапевта.
🔸 Усвідомте, що стосунки з партнером – це лише один з аспектів вашого життя, а не все, що ви маєте. Тому навіть якщо ваші взаємини закінчаться, ви це переживете. І будете щасливі, як і були неодноразово до цих стосунків.
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
Ревнувати – це нормально, як і відчувати будь-які інші емоції. Ревнують не тільки закохані чоловіки та жінки, але й діти та тварини. Завдання ревнощів – виявляти конкурентів, які можуть “забрати наше”, які можуть розірвати зв'язок із важливою для нас людиною.
Проте часто ревнощі бувають безпідставними та можуть вийти з-під контролю.
Один із партнерів може боятися зради, боятися, що його кинуть. У результаті він намагається контролювати свого партнера, а той своєю чергою дратується й ображається. У такому разі ревнощі можуть зіпсувати стосунки або й узагалі стати причиною розриву.
Як приборкати ревнощі?
🔸 Проаналізуйте: які є реальні докази зради партнера і чи є вони такими? Якщо ваш чоловік / ваша дружина затримується на роботі, веде довгі переписки, це ще не є ознакою зради.
🔸 Відверто поговоріть із партнером про те, що вас непокоїть. Поясніть, що саме в його поведінці провокує у вас почуття ревнощів. Краще одразу висловити свої страхи: якщо тримати до останнього, може спалахнути скандал. Тому не бійтеся говорити, доки ревнощі не досягли піку. Водночас не вдавайтеся до звинувачень: описуйте лише власні почуття. Можливо, відверта розмова вас заспокоїть.
🔸 Якщо ви продовжуєте без особливої на те причини шукати докази зради в переписках партнера, шукаєте в його поведінці “щось підозріле” – зупиніться. Краще спробуйте знайти докази вірності вам.
🔸 Часто безпідставні ревнощі можуть вказувати на те, що хтось зруйнував вашу довіру раніше. Спробуйте розібратися, чому для вас ревнощі є закономірними у стосунках. Коли ж самостійно впоратись із нав'язливими думками не вдається – зверніться до психотерапевта.
🔸 Усвідомте, що стосунки з партнером – це лише один з аспектів вашого життя, а не все, що ви маєте. Тому навіть якщо ваші взаємини закінчаться, ви це переживете. І будете щасливі, як і були неодноразово до цих стосунків.
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
«Втеча зі шлюбу» (2020)
Ян і Гедда одружені вже 35 років, але колись щасливий шлюб давно перестав приносити їм задоволення. Коли батько Гедди несподівано помирає, Ян стає мовчазним спостерігачем того, як свекруха та дружина ігнорують передсмертні побажання його тестя. Не бажаючи залишатися під контролем владної дружини, яка ніколи не зважає на думку чоловіка, Ян вирішує припинити задушливі стосунки, що зжили себе.
«Плазуни» (2023)
Детектив починає роботу в новому поліцейському відділенні, де офіцеру відразу ж доручають розслідування резонансного вбивства успішного агента з нерухомості. Розслідування справи поступово заходить у глухий кут, проте детектив продовжує вивчати докази, шукати нові зачіпки та досліджувати стосунки вбитої жінки з родичами, друзями та колегами.
«Успіхів тобі, Лео Ґранде» (2022)
У центрі сюжету — 55-річна лондонська вчителька на пенсії, яка 2 роки тому поховала свого чоловіка Роберта. Вона дуже шкодує, що за весь час у шлюбі жодного разу так і не змогла отримати задоволення від сексу, який був нудним, одноманітним і сповнений заборон. Якось, набравшись сміливості, жінка вирішує скористатися послугами чоловіка за викликом, щоб спробувати випробувати оргазм. Це призводить до знайомства з гарним і привабливим Лео Ґранде, який допомагає головній героїні відчути себе молодою та бажаною.
Джерело: uaserials.pro
Ян і Гедда одружені вже 35 років, але колись щасливий шлюб давно перестав приносити їм задоволення. Коли батько Гедди несподівано помирає, Ян стає мовчазним спостерігачем того, як свекруха та дружина ігнорують передсмертні побажання його тестя. Не бажаючи залишатися під контролем владної дружини, яка ніколи не зважає на думку чоловіка, Ян вирішує припинити задушливі стосунки, що зжили себе.
«Плазуни» (2023)
Детектив починає роботу в новому поліцейському відділенні, де офіцеру відразу ж доручають розслідування резонансного вбивства успішного агента з нерухомості. Розслідування справи поступово заходить у глухий кут, проте детектив продовжує вивчати докази, шукати нові зачіпки та досліджувати стосунки вбитої жінки з родичами, друзями та колегами.
«Успіхів тобі, Лео Ґранде» (2022)
У центрі сюжету — 55-річна лондонська вчителька на пенсії, яка 2 роки тому поховала свого чоловіка Роберта. Вона дуже шкодує, що за весь час у шлюбі жодного разу так і не змогла отримати задоволення від сексу, який був нудним, одноманітним і сповнений заборон. Якось, набравшись сміливості, жінка вирішує скористатися послугами чоловіка за викликом, щоб спробувати випробувати оргазм. Це призводить до знайомства з гарним і привабливим Лео Ґранде, який допомагає головній героїні відчути себе молодою та бажаною.
Джерело: uaserials.pro
Кохання чи фейк: як розпізнати?
Кохання — це одне з найпрекрасніших почуттів. Але, на жаль, воно не завжди вічне. Іноді любов згасає, залишаючи по собі лише смуток і розчарування. Чому ж так відбувається? Для початку запитайте себе, а чи була любов? Адже, на жаль, ми можемо легко сплутати це почуття з іншими емоціями.
🔸 Сексуальний потяг
Сексуальний потяг — це сильне почуття, але фокусується на фізичному аспекті стосунків, й може існувати без будь-яких емоційних прив'язок. Тому пристрасть завжди скороминуща.
🔸 Захоплення
На початку стосунків ми часто захоплюємося партнером, його зовнішністю, досягненнями, інтелектом, наділяємо його ідеальними якостями. Це почуття буває дуже сильним, але з часом може згаснути, коли ми краще пізнаємо партнера і його недоліки.
🔸 Схвалення
Деякі люди, які не отримали достатньо любові та підтримки в дитинстві, не вірять у себе. Їм здається, що вони нічого не варті. Таким партнерам дуже важливо, щоб їх хвалили. Це дає їм відчуття, що вони цінні й потрібні, кохані.
🔸 Жаль
Люди з низькою самооцінкою або схильні до співзалежності часто шукають партнерів, котрих треба "врятувати". Їм може здаватися, що вони кохають цю людину, коли насправді просто відчувають жаль до неї, а також свою значущість через постійну самопожертву, героїзм.
🔸 Батьківська турбота
Жінка може опікуватися чоловіком, переживати за нього, наче за дитину. Чоловік може шукати жінку, яка буде піклуватися про нього і вирішувати його проблеми. Важливо розуміти, що це може бути просто потребою в турботі.
Як же відрізнити кохання від інших почуттів?
✅ Кохання — це не лише почуття, але й дія. Воно виражається в турботі, повазі, довірі, бажанні бути з партнером і ділитися з ним своїми думками, почуттями та переживаннями.
✅ Кохання не змушує вас страждати. Звичайно, у стосунках можуть бути труднощі, але вони не повинні бути постійними. Якщо ви завжди відчуваєте біль, розчарування або гнів, то це може бути й не кохання.
✅ Кохання не ґрунтується на страху. Ви не повинні боятися реакцій партнера або втратити його.
✅ Кохання робить вас кращою людиною. Воно надихає, мотивує до розвитку, робить вас більш впевненим у собі.
Пам'ятайте, що кохання — це дар, який потребує бережного ставлення. Якщо обидва партнери будуть докладати зусиль, щоб зберегти свою любов, то вона буде жити вічно.
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
Кохання — це одне з найпрекрасніших почуттів. Але, на жаль, воно не завжди вічне. Іноді любов згасає, залишаючи по собі лише смуток і розчарування. Чому ж так відбувається? Для початку запитайте себе, а чи була любов? Адже, на жаль, ми можемо легко сплутати це почуття з іншими емоціями.
🔸 Сексуальний потяг
Сексуальний потяг — це сильне почуття, але фокусується на фізичному аспекті стосунків, й може існувати без будь-яких емоційних прив'язок. Тому пристрасть завжди скороминуща.
🔸 Захоплення
На початку стосунків ми часто захоплюємося партнером, його зовнішністю, досягненнями, інтелектом, наділяємо його ідеальними якостями. Це почуття буває дуже сильним, але з часом може згаснути, коли ми краще пізнаємо партнера і його недоліки.
🔸 Схвалення
Деякі люди, які не отримали достатньо любові та підтримки в дитинстві, не вірять у себе. Їм здається, що вони нічого не варті. Таким партнерам дуже важливо, щоб їх хвалили. Це дає їм відчуття, що вони цінні й потрібні, кохані.
🔸 Жаль
Люди з низькою самооцінкою або схильні до співзалежності часто шукають партнерів, котрих треба "врятувати". Їм може здаватися, що вони кохають цю людину, коли насправді просто відчувають жаль до неї, а також свою значущість через постійну самопожертву, героїзм.
🔸 Батьківська турбота
Жінка може опікуватися чоловіком, переживати за нього, наче за дитину. Чоловік може шукати жінку, яка буде піклуватися про нього і вирішувати його проблеми. Важливо розуміти, що це може бути просто потребою в турботі.
Як же відрізнити кохання від інших почуттів?
✅ Кохання — це не лише почуття, але й дія. Воно виражається в турботі, повазі, довірі, бажанні бути з партнером і ділитися з ним своїми думками, почуттями та переживаннями.
✅ Кохання не змушує вас страждати. Звичайно, у стосунках можуть бути труднощі, але вони не повинні бути постійними. Якщо ви завжди відчуваєте біль, розчарування або гнів, то це може бути й не кохання.
✅ Кохання не ґрунтується на страху. Ви не повинні боятися реакцій партнера або втратити його.
✅ Кохання робить вас кращою людиною. Воно надихає, мотивує до розвитку, робить вас більш впевненим у собі.
Пам'ятайте, що кохання — це дар, який потребує бережного ставлення. Якщо обидва партнери будуть докладати зусиль, щоб зберегти свою любов, то вона буде жити вічно.
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
HTML Embed Code: