поки читала «фільми жахів: горор» наткнулася на одну цікаву інформацію про українського (як виявилося) продюсера, який зробив величезний внесок у розвиток горору в кіно

у рецензії на «Люди-кішки» (1942) Урсула Фоссен пише про те, як досвід імміграції авторів стрічки відобразився за сюжеті самого фільму.
з першим автором усе зрозуміло - це режисер фільму Жак Турнер, який був французом, але іммігрував до Штатів.
але у тексті також зявляється й інше прізвище - Л‘ютон, який, за словами авторки, народився у Криму і переїхав до США зі своєю тіткою Аллою Назімовою.

звісно, я одразу зацікавилася, але прізвище Л‘ютона ніде більше у тексті не спливає (навіть у переліку авторів фільму на початку), а його роль у створенні «Людей-кішок» не уточнюється.
полізла в інтернети, плавала на англомовних сайтах і знайшла, що йдеться про Вела Л‘ютона (до імміграції Володимир Гофшнейдер) – продюсера фільму.

далі ще цікавіше, адже «Люди-кішки» були продюсерським дебютом Л‘ютона і надалі він створив ряд знакових горор фільмів, наприклад, «Я гуляла із зомбі»

ось, що пишуть про Л‘ютона:

«Дев'ять фільмів жахів, які Л’ютон зняв для RKO між 1942 і 1946 роками і які він наділив дуже особистим світовідчуттям і світосприйняттям, вважаються знаменними для зародження різновиду кінематографа, в якому жах лише передбачався, а не був прописаний»

«Темперамент Л’ютона демонструє сліди його українського походження, хоча його сім'я швидко намагалася придушити їх після еміграції до США в 1909 році. За словами Л’ютона, його схильність до таємничого походить від його тітки, оповитої чутками примадонни Алли Назімової. Л’ютон починав як газетний репортер, але незабаром він почав писати бульварну белетристику та поезію. Коли одна з його книг стала бестселером і була адаптована для кіно, він переїхав до Голлівуду. Працюючи на Девіда О. Селзніка, різноманітні таланти Льютона були визнані, і незабаром йому довірили керувати відділом жахів у RKO»

як проявляється ця перспектива у «Людях-кішках»? Ну, наприклад, Урсула Фоссен посилається на досвід зіткнення Старого (легенди, міфи; Європа) і Новго (технології; США) світу. За сюжетом головна героїня Ірен є імігранткою з Сербії. І загалом «Люди-кішки» це така трагічна історія про жінку, яка чесно розповідає про своє прокляття, але їй ніхто не вірить і приписують неврози.
Також є цікава паралель між оперсією жіночої сексуальності та бажання і покаранням за його вивільнення. У римейку 1981 року Пол Шрейдер зробив історію ще більш еротичною, і там секс напряму дорівнював перетворенню у звіра.

до речі, української сторінки у Вікіпедії для Л‘ютона немає; чи варто згадувати, що на руснявій Вікіпедії він записаний як «американський кінопродюсер», у той час як на англомовній: «американо-український»

в інстаграмі існує прикольна сторінка - directorfits, де, як можна здогадатися з назви, постять фоточки аутфітів різних режисерів і у що вони вдягаються
а сьогодні анонсували книгу разом з А24, дуже прикольна колаборація #bookwant